Чи в основу будівлі радіаційного захисту покладено брехню?

Нещодавно Едуард Калабрезе (Edward Calabrese), екологічний токсиколог університету Амхерст (University of Amherst) з'ясував, що д-р Герман Дж. Мюллер (Hermann J. Muller), відомий генетик-радіолог завідомо збрехав у своїй лекції під час вручення йому Нобелівської премії, коли він стверджував, що "нікуди не дітися від висновку щодо відсутності порогу". Калабрезе описав своє відкриття у вересневих числах журналів Archives of Toxicology та Environmental and Molecular Mutagenesis.

У 1927 році Мюллер виявив, що рентгенівське опромінення викликає мутації в чоловічих статевих клітинах мухи дрозофіли. За це він отримав Нобелівську премію з фізіології і медицини у 1946 році. Багато хто вважає, що твердження Мюллера стали наріжним каменем радіаційного захисту. Це лінійна безпорогова (LNT - linear non-threshold)  концепція, яка передбачає, що ризик від дії (іонізуючої) радіації лінійно залежить від загальної дози, без порогу і за будь-яких скільки завгодно малих доз робить негативний вплив.

Експертні органи прийняли цю модель завдяки своїй простоті в управлінні програмами радіаційного захисту.

"Тим не менш, вона завдала великої шкоди, якщо говорити про "відсутність безпечного рівня випромінення", яким залякують не лише громадськість, а й тих, хто професійно бере участь у мирний час у програмах радіаційного захисту і не були залучені до високих рівнів (опромінення) і надзвичайних ситуацій", зауважує Аллен Бродський (Allen Brodsky), ад'юнкт-професор радіаційних наук Джорджтаунського університету (Georgetown University).

Калабрезе виявив, що стаття Курта Штерна і Каспера (Curt Stern and Casper) з Рочестерського Університету стосовно опромінення дрозофіл і мутації статевих клітин була опублікована у 1948 році, але фактично вона була завершена у серпні 1946 року.

"Це дослідження дуже важливе, тому що воно не підтримує лінійний відгук від величини дози і тому що це було найсильніше на сьогоднішній день дослідження ... з використанням низьких доз і т.д. Я знав, що Мюллер прочитав свою Нобелівську лекцію 12 грудня 1946 року. Таким чином, питання полягало в тому, чи Мюллер знав про нові результати, перш ніж виголосив свій важливий спіч", продовжує Калабрезе.

Переглянувши листування Стерна з Мюллером, Калабрезе встановив, що Мюллер знав про висновки, які суперечили його теорії, за місяць до Нобелівської лекції.

Калабрезе стверджує, що пристрасні переконання Мюллера вплинули на те, як держава і суспільство розглядають ризики малих доз радіації. Рекомендації 1956 року 1-го Комітету з біологічних ефектів атомної радіації (BEAR - Biological Effects of Atomic Radiation) Американської національної академії наук (NAS) відобразили ці погляди. Регулювання іонізуючого випромінювання, начебто не було ніякої безпечної дози почалося!

Джеймс Шварц (James Schwartz), біограф Мюллера, Кеннет Мюллер (Kenneth Muller, онук Германа Мюллера) і Елоф Аксель Карлсон (Elof Axel Carlson), колишній студент Мюллера не згодні з Калабрезе. Деякі вважають, що Калабрезе, який є прихильником радіаційного гормезиса (позитивного ефекту радіації), має конфлікт інтересів.

Д-р Еван Дупл (Evan B. Douple), заступник з науки Фонду Досліджень Радіаційних Ефектів (RERF), Хіросіма, не думає, що LNT гіпотеза втратила б свою застосовність, якщо професор Мюллер не зробив би пристрасну заяву у своєму виступі.

"... до того часу, комітети BEAR Національної академії наук почали оновлення оцінок ризику, ризики мутації були замінені ризиками виникнення раку. Будучи тісно пов'язаним з дослідженнями в рамках BEAR VI і BEAR VII, я можу запевнити вас, що великий матеріал розглянутий членами комітету у зв'язку з підтвердженням або спростуванням LNT, не похитнувся або не виявив надмірної залежності від форми кривої доза-ефект з робіт Мюллера стосовно мутації", відповів Дупл. (Д-р Дупл був директором Комісії з досліджень радіаційних ефектів Національної ради досліджень)

Д-р Дупл навіть не впевнений, що інтерпретація Калабрезе і його припущення, що Мюллер був некоректний у своєму виступі, безумовно точні та справедливі.

"Не зважаючи на те, що соматичні мутації стали догмою для радіаційного канцерогенезу, LNT для канцерогенезу було засноване на (а) аналізі індукції раку у гризунів, (б) біофізичних характеристиках енерговиділення, іонізації і пошкодження ДНК у клітинах, і (с) ранніх епідеміологічних дослідженнях раку у тих, хто пережив атомні бомбардування в Японії", пояснив він.

Він не вважає, що гіпотеза та особиста інтерпретація звинувачень, що неможливо перевірити, буде мати значний вплив серед спільноти з радіаційного захисту.

Професор Людвіг Файнендеген (Ludwig E. Feinendegen) з університету Генріха Гейне, Німеччина вважає, що "нові відкриття щодо малих доз в галузі біологічних реакцій роблять свій вплив на спільноту радіаційного захисту - як це представляється в даний час у вигляді оборонної манери аргументів щодо збереження  LNT -моделі, принаймні на деякий час. Калабрезе зробив нам велику користь своїми новими публікаціями про помилку Мюллера".

Те, що не існує безпечного рівня радіації, продовжує бути корисним припущенням в області радіаційного захисту. Але це ще належить довести, як науковий факт.

Д-р Дупл вважає, що виснажливі зусилля тих, хто стверджує, що демонстрація гормезису або наявність порогів зробить революцію в галузі радіаційного захисту, є марними.

"Ми повинні інформувати громадськість про важливість "прийнятних рівнів ризику" - тобто таких рівнів, які, як вважають, включають настільки малі негативні наслідки, що ніхто не зміг би спостерігати і вимірювати перевищення ефектів у реалістичнім дослідженні. Тільки в цьому випадку страх і параноя, пов'язані з радіаційними ефектами, поступово стануть все меншими і можна буде справедливо та об'єктивно оцінювати джерела для виробництва енергії", пропонує д-р Дупл як реальний шлях вперед.

Регулятори хочуть, щоб були межі дози для забезпечення радіаційного захисту. Яким має бути це порогове значення дози? Калабрезе і його послідовники досі не відповіли на цей запит.

Французька академія наук, єдина наукова установа, яка близька у своїх поглядах на гормезис до Калабрезе, визнаючи, що на основі сучасних знань, неможливо визначити порогове значення (від 5 до 50 мЗв) або забезпечити докази його існування. Межа дози для працівників, що рекомендована Міжнародною комісією з радіологічного захисту (МКРЗ), становить 20 мЗв на рік, усереднена за п'ять років, з неперевищенням 50 мЗв за будь-який неперервний річний інтервал часу. Досяжні дози опромінення працівників настільки низькі, що ризик від них незначний. Незначний ризик - це відсутність ризику взагалі. Те, що ми не можемо виключити благотворних ефектів опромінення, також втішна думка.

Джерело:

http://www.thehindu.com/sci-tech/article2831847.ece
К.С. Партасараті (K.S. Parthasarathy), співробітник Раджа Рамана (Raja Ramanna), Департамент з атомної енергії (ksparth@yahoo.co.uk)

Читати також:

• Блог ТРЗУ: Що не вбиває мене, те робить мене сильнішим, 10 Гру 2010
• Блог ТРЗУ: Наша політика щодо захисту від радіації становить небезпеку..., 31 Сер 2010
• Блог ТРЗУ: Публікація МКРЗ 82 про захист від пролонгованого ..., 22 Чер 2011
• Блог ТРЗУ: Радіація. Дози, ефекти, ризики – 25 років по тому, 06 Січ 2011