Відмова від АЕС - особливий шлях Німеччини?
І хоча стаття нижче переповнена іронією і навіть сарказмом, її авторові трудно відмовити у здоровому глузді у міркуваннях стосовно шлях...
http://urps-notices.blogspot.com/2012/01/blog-post_23.html
І хоча стаття нижче переповнена іронією і навіть сарказмом, її авторові трудно відмовити у здоровому глузді у міркуваннях стосовно шляхів і швидкостей переходу від традиційних видів енергетики, що базуються, в основному, на вуглеводнях і ядерній енергії, до відновлювальної енергетики. Треба чітко визнати, що ми є свідками прямої колізії, коли непрогнозовано різка відмова від атомної енергії (під добрим гаслом зменшення однієї залежності) приводить до суттєвого зростання іншої залежності від вуглеводнів.
Замість вступу
«Краса - очей не відірвати, обов'язково помилуйтеся», - наставляють будь-якого прибуває в аеропорт Копенгагена або вилітає з нього. Йдеться про величезні «вітряних млинах», що стоять у морі поблизу датської столиці, вид на які з ілюмінатора літака, при заходженні на посадку або набирає висоту, дійсно прекрасний. Цілком собі сучасна електростанція, бездоганна з точки зору естетики, екології, безпеки для населення.
Віддати належне красоті «альтернативної енергетики» пропонують сьогодні будь-якому середньостатистичному туристу, який надумав відвідати Європу з метою швидкого ознайомлення. Симпатичні «вентилятори» і діамантовий блиск сонячних батарей тепер надійно вкраплені в канву з музеїв, галерей, соборів і тому подібного.
Будь-який екскурсовод не забуде помітити: дані об'єкти незабаром позбудуться принизливого епітета «альтернативні», займуть належне їм місце в енергосистемах країн Євросоюзу, а музейними цінностями стануть всі інші електростанції і, в першу чергу, атомні. Процес закриття останніх, мовляв, набирає значні темпи.
Це, до речі, не дуже відповідає дійсності. Але, навіть відкинувши уявну багатьом дискусійність цього питання, важко не визнати величезну економічну та екологічну вразливість аргументації на користь відмови від поки найефективнішої і чистої атомної енергетики.
З акуратністю чисто німецькою ...
Буквально днями у компаній - операторів енергомереж Німеччині почалися збої в забезпеченні споживачів електроенергією. Довелося навіть звертатися (за відомостями авторитетної Welt) за допомогою до австрійських колег. Австрійські енергетики в біді не залишили, але резервні джерела, задіяні ними для компенсації німецького дефіциту, якимось дивним чином працювали аж ніяк не на енергії сонця чи вітру, а на банальних вуглеводнях.
Особливої гостроти надав інциденту наступний нюанс. Атомна електростанція в Гундреммінгене, теоретично здатна запобігти авральному зверненню до австрійців, як на гріх виявилася частково виведеною з ладу - йшла заміна кількох паливних елементів. І це ще півбіди: проблеми виникли в німецьких регіонах, де ще недавно ні про які проблеми ні з виробленням електроенергії, ні з перебросом її навіть не чули. Правда, таке було можливим за рахунок саме роботи АЕС. Проте, за оцінками Вищого федерального агентства з електрики, телекомунікацій, пошти і залізниці Республіки Німеччина, такі авральні ситуації можуть перетворитися для німців в норму життя.
Чому? Здогадатися можна без зусиль.
На Німеччину вплинули минулорічні події на дальньому-дальньому Сході. Такого козиря від японської АЕС «Фукусіма» противники атомної енергетики не отримували з часів Чорнобиля. І це навіть не туз, а цілком собі джокер.
Аргументи без нервів
«Якщо до аварії в Японії прогноз був такий, що до 2030 року в світі буде експлуатуватися 719 гігават атомних енергопотужностей, то сьогодні прогноз трохи знизився - до 677 гігават до 2030 року. В даний час в усьому світі налічується 374 гігават атомних енергопотужностей ... Даний прогноз враховує і необхідність заміни старих енергоблоків деякої частини атомних станцій до 2030 року на нове обладнання. Загальний обсяг спорудження нових енергоблоків може становити 400-450 блоків».
Сергій Кирієнко, голова державної корпорації «Росатом».(З виступу перед студентами і викладачами Обнінського інституту атомної енергетики.)
Реалії врозріз з етикою
Після стихійного лиха в Японії німецьке суспільство збудилось не на жарт, і уряд кинувся реагувати на цей факт з приреченим завзяттям. Не переймаючись (що якось не дуже властиво пунктуальним і акуратним бюргерам) розрахунками, німецьке керівництво розпорядилося негайно припинити роботу на восьми блоках з дванадцяти діючих атомних електростанцій.
До чорного списку увійшли, наприклад, АЕС «Брюнсбюттель», «Ізар», «Крюммель», «Неккарвестхайм», «Унтервезер» і «Філіппсбург», «Бібліс». Якщо опустити деякі технічні подробиці, то фактично всі перераховані станції можна вважати повністю виведеними з комерційної експлуатації.
Найдивовижніше, що спочатку федеральне міністерство навколишнього середовища оперативно організувало детальною перевіркою на безпеку всіх без винятку АЕС країни під патронажем Комісії з безпеки ядерних реакторів.
Комісія, сумлінно виконавши доручення, ніяких критичних моментів не виявила, хоча діяла з особливою пристрастю, спонукувана недобрими новинами з Японії. Дещо несподіваним результатом роботи перевіряючих виявився той факт, що вищезгадана АЕС «Бібліс», розташована на березі Рейну, більш ніж стійка до такого стихійного лиха, як повінь.
Але паралельно працювала ще одна комісія. Її гордо іменували «етичною», і входили до неї представники громадськості, не обтяжені зайвими знаннями в питаннях енергетики, «зелені» (обтяжені даними знаннями вибірково), Церкви (!), а також різного роду діячі, чия думка соціально значимо для більшої частини населення Німеччини. «Етики» висловилися недвозначно - закрити всі, і якомога швидше.
Уряд під тиском громадської думки вивчило аргументи обох сторін і ... прийняв за основу висновки комісії № 2.
Закривати АЕС вирішено поетапно - тут все-таки ризикнули піти проти точки зору членів етичної комісії. Згідно з планом, останній атомний енергоблок в Німеччині назавжди зупиниться через десять років, в 2022 році.
Здавалося б - при чому тут ми?
Потім - а нікуди ж не дінешся - почали рахувати гроші. Підрахунки не радували і не радують. Міністерство економіки Німеччини під час роботи комісії заявляло, що відмова від атомної енергетики обійдеться рядовим споживачам у 32 млрд. євро зайвого навантаження на кишеню (в період до 2030-го), однак сьогодні цифра ця збільшилася більш ніж в 10 разів - під 400 млрд. євро. Для порівняння: це порівнянно з поточним держборгом Греції.
Чим далі - тим песимістичніше. Зростання вартості електроенергії після 2022 може опинитися в п'ять разів вище, ніж прогнозує уряд, - так вважають аналітики дослідного центру Rheinisch-Westfдlisches Institut.
Ну і ще ряд чисто німецьких антібонусов. Німеччина з визнаного експортера перетворюється на залежного від постачальників імпортера електроенергії. До більшої радості і вигоді Франції і Чехії: їх частка атомної генерації в національному енергетичному «пирозі» - 75% і 34% відповідно.
Потенційно можемо порадіти і ми. Німеччину навіть дуже підтримає експорт електроенергії, яку буде давати Балтійська АЕС (Калінінградська область), зараз будується. Однак радість радістю, але є й глобально неприємні моменти.
Так, після аварії на «Фукусіма» тільки Німеччина в терміновому порядку відмовилася від використання АЕС. Проте боротьба «за екологію» в одній окремо взятій державі сповнена загроз для екології інших держав не самими райдужними перспективами. За рахунок чого будуть компенсувати недостачу електроенергії? Правильно, насамперед за рахунок електроенергії, виробленої на теплових станціях. Значить, працювати вони змушені будуть інтенсивніше, значить, викиди усілякої гидоти в атмосферу різко зростуть. Глобальне потепління - штука, звичайно, спірна і до кінця не зрозуміла, однак викиди від цього корисніше не стануть.
Ну а якщо поганий приклад виявиться заразливим і масштаби відмови розширяться, тобто прикладом Німеччини підуть ще ряд держав? Більш-менш конкретно відповідають на це питання експерти Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) у своїй доповіді World Energy Outlook. З одного боку, створюються більш сприятливі умови для відновлюваних джерел енергії. З іншого - неминуче безпрецедентне зростання попиту на викопні види палива: на вугілля - удвічі проти колишнього обсягу всього вугільного експорту Австралії; на газ - на 60% від усього нинішнього, що поставляється на світовий ринок Росією.
Джерело:
Читати також:
