Що не вбиває мене, те робить мене сильнішим

Цей крилатий вислів незгасимого генія Фрідріха Ніцше  мав би стати провідною зорею подолання наслідків Чорнобильської катастрофи в...

Цей крилатий вислів незгасимого генія Фрідріха Ніцше мав би стати провідною зорею подолання наслідків Чорнобильської катастрофи в Україні. Це особливо актуально на тлі того, що наслідком недосконалих адміністративних рішень стало те, що декілька мільйонів людей вважають себе "жертвами Чорнобиля", хоча середня річна доза, яку вони отримали, лише близько однієї третини середньої природної дози. Також це виявилось основною причиною непотрібних економічних втрат, які, за оцінками, досягли 148 млрд. доларів США до 2000 року для України. До таких висновків доходить американський дослідник Олександр ДеВолпі у своїй публікації.

Введення

Події 26 квітня 1986 у Чорнобилі - найгірша з можливих катастроф атомної енергетики у світі. Проте, більш широкі фізіологічні (медичні) наслідки аварії є спірними через відсутність безумовних притаманних симптомів і жертв - все виявилось набагато, набагато менше, ніж очікувалося спочатку.

Вплив Чорнобиля виявився не в медичній площині через пряму дію радіації, але у величезній політичній, економічній, соціальній, психологічній ціні в основному за рахунок глибокого укоріненого страху перед радіацією. Радіофобія посилюється так званим безпороговим лінійним (linear non-threshold - LNT) припущенням: все ще недоведеною теорією, яка відомі ефекти від високих доз, що піддаються кількісному визначенню, лінійно екстраполює на відповідні ефекти при низьких оцінених дозах.

Трагедія була вирішальною подією із серйозним негативним впливом на середньострокове зростання ядерної енергетики, але вона також мала і конструктивний вплив на ядерне регулювання, проектування і експлуатацію. Вона також надала неоціненні уроки для підвищення ядерної безпеки і для реалістичної оцінки радіаційного ризику.

Нещодавня повторна експертиза чорнобильських наслідків Збігневом Яворівським примушує ще раз повернутися до оцінок небагатьох доведених і очікуваних летальних випадків. При цьому слід мати на увазі наступне щодо співвідношення доза-ефект: вплив на організм, викликаний різними рівнями (або дозами) стресора (наприклад, радіації), змінюється з тривалістю опромінення. Це може застосовуватися до осіб (наприклад, невелика кількість не має помітного ефекту, велика кількість призводить до летального результату), або у великих популяціях (наприклад, як багато людей або організмів уражені різними рівнями опромінення), і відгук може бути не лінійно пропорційним дозі.

Ефекти Чорнобильської аварії були сильно перебільшені

Майже жодного з передбачених і розголошених шкідливих медичних ефектів не матеріалізувалося в майже чверть століття з моменту Чорнобильської трагедії. У той час, коли 31 безпосередніх смертельних випадки серед операторів і аварійних працівників було зафіксовано, мало (якщо взагалі такі є) прихованих медичних наслідків може бути остаточно прив'язано до вибуху реактора.

Насправді, тому, що аварія призвела до непотрібних страждань і зубожіння мільйонів жителів забруднених територій, вона ще показала, що LNT гіпотеза була контрпродуктивною в застосуванні заходів захисту та обмежень радіаційних доз. У відсутність остаточних епідеміологічних даних щодо ефектів радіації на низьких рівнях, зроблено припущення, що малі дози з плином часу мають медичні ефекти аналогічні до великих доз у більш короткі періоди часу. Треба мати на увазі, що після більш ніж півстоліття LNT гіпотеза про вплив малих доз та рівнів радіації є все ще непідтвердженою і сумнівною теорією.

Більш реалістичні перспективи стосовно наслідків від чорнобильського опромінення на здоров'я стали зрозумілі невдовзі після катастрофи, проте того часу інформація не була доведена до громадськості. Навіть й досі, особи, відповідальні за перебільшення, не усунені.

Порівняльні ризики ядерної енергетики

У термінах смертельних випадків на одиницю виробленої електроенергії, базуючись на експлуатаційній історії Чорнобильської АЕС (9 років роботи, 36 ГВт*років загального обсягу електроенергії, 31 випадок передчасної смерті), результат 0.86 смертей/ГВт*рік. Цей показник нижчий, ніж для більшості інших джерел енергії.

Чорнобильські смертельні випадки майже в 50 разів нижче, ніж для гідроелектростанцій (~ 40 смертей/(ГВт*рік)).

У термінах людських втрат аварія на Чорнобильській АЕС мала порівняно невелике число смертельних випадків у порівнянні з іншими крупними промисловими катастрофами. У 20 столітті більше десяти таких катастроф мали місце з кількістю загиблих у кожній від декількох сотень до багатьох тисяч. Наприклад, у Лондоні, Великобританія, між груднем 1952 і лютим 1953 року від вугільного смогу загинуло близько 12 тис. осіб. Щорічна смертність від нещасних випадків на китайських вугільних шахтах досягла 70 тис. смертей у 1950-х роках.


Але політичні, економічні, соціальні та психологічні наслідки Чорнобилю виявились величезними і переважно негативними.

Вплив політики "холодної війни" на сприйняття радіації

У 1958 році, НКДАР ООН зауважив, що забруднення навколишнього середовища від ядерних вибухів збільшило рівні радіації в усьому світі і, таким чином, стверджується, що вони створюють нові й невідомі небезпеки для нинішнього і майбутніх поколінь. Ці потенційні небезпеки неконтрольовані й НКДАР ООН заявив, що "людина може виявитися надзвичайно вразливою до іонізуючого випромінювання ....". Міжнародні оцінки пішли ще далі, дійшовши до висновків, що "навіть найменші дози випромінювання, здатні викликати шкідливі генетичні і, можливо, також соматичні (шкідливі тілесні) ефекти". Це, як вказано, "основний загальний висновок, що ясно з'явився з вищевикладеної частини доповіді" (UNSCEAR, 1958).

Згодою цей вирок був підхоплений антиядерним рухом і мав величезний вплив у наступних десятиліттях та був повторений у безлічі публікацій. Навіть сьогодні, більш ніж через півстоліття, без будь-якого обґрунтування, такі заяви приймаються на віру з боку громадськості.

Хоча вчені та екологічні активісти часів Холодної війни вже дещо потихшали у своїх ядерних протестах, вони не вийдуть з публічним зізнанням про недоліки тодішнього аналізу, базуючись на переглянутих даних та набутім досвіді.

Технічна слабкість LNT гіпотези

Абсурдність парадигми LNT виявилась, коли у 1987 році було розраховано, що 53 тис. осіб помре від раку від чорнобильського опромінення протягом наступних 50 років. Таке страшне число загиблих було отримано просто шляхом множення тривіальних доз від  Чорнобиля у Сполучених Штатах на величезну кількість людей, що живуть в північній півкулі, комбінуючи фактор ризику, отриманий на основі епідеміологічних досліджень 75 тис. людей, які пережили атомні бомбардування в Японії (хібакуші). Але дані по хібакуші не мають відношення до таких оцінок через відмінності в індивідуальних дозах та потужностях дози: хібакуші були піддані миттєвому опроміненню тривалістю менше секунди дозою як мінімум 50 тис. разів вище, ніж доза, яку будь-який з жителів США будь-коли отримає впродовж 50 років від наслідків Чорнобиля.

У нас є надійні епідеміологічні дані щодо хібакуші. Але такі дані щодо впливу малих чорнобильських доз на людину впродовж півстоліття або близько до того відсутні. Потужність дози в Японії була значно вищою, ніж потужність чорнобильської дози у Сполучених Штатах. Екстраполяція через такий величезний проміжок не є ані науково обґрунтованою, ані епістемологічно прийнятною.

Проти проведення екстраполяції дози на основі LNT висловлювались декілька наукових організацій та органів з радіаційного захисту, в тому числі, Товариство радіаційного захисту США (Health Physics Society), Французька академія наук і навіть голова Міжнародної комісії з радіологічного захисту.

Емоційно індуковані непорозуміння

Відомо про 28 смертельних випадки серед рятувальників та співробітників електростанції з при причин дуже високих доз радіації та про 3 особи, які померли з інших причин. В іншому випадку, єдиним реальним шкідливим наслідком для здоров'я від Чорнобильської катастрофи для приблизно п'яти мільйонів осіб, які проживають у забруднених районах були наступні: набуті психосоматичні захворювання, які з'являються як хвороби органів травлення і серцево-судинної системи та інших посттравматичних стресових розладів, таких як порушення сну, головний біль, депресія, тривога, ескапізм, "вивчена безпорадність", небажання співпрацювати, надмірна залежність, зловживання алкоголем та наркотиками і самогубства.

"Ліквідатори", які були залучені до пожежогасіння та дезактиваційних операцій, і, таким чином, накопичили значно більші дози радіації, ніж населення в цілому – не мають підвищеної захворюваності на лейкемію або інші види раку.

Ці хвороби і порушення серед населення в цілому не могли бути пов'язаними з малими дозами опромінення від чорнобильських випадінь; натомість ці хвороби і порушення були результатом радіофобії (страх перед радіацією), посилені помилковими адміністративними рішеннями і, як це не парадоксально, збільшенням медичної допомоги, що призводить до діагностики субклінічних змін, які постійно утримують увагу пацієнтів.

Населення, опромінене до певних доз у трьох основних постраждалих регіонах, оцінюється у 98 мільйонів (з приблизної кількості майже у 250 мільйонів), а число аварійного персоналу з 1986 по 1990 роки – 550 тис. Останні отримали додаткові дози опромінення у 100 мЗв. Близько 100 тис. людей, евакуйовані з найбільш забруднених районів, за кілька тижнів теж отримали у середньому загальну дозу близько до 100 мЗв. До 6 млн. жителів забруднених районів отримали малі дози чорнобильського походження (близько 1 мЗв/рік, що менше середньосвітового рівня природного фону). Смертність від усіх причин серед ліквідаторів була насправді нижче, ніж загалом для населення Росії і до цих пір збільшення загальної смертності від солідних пухлин або лейкемії не спостерігається.

Наслідком поганих адміністративних рішень стало те, що декілька мільйонів людей вважають, що вони є "жертвами Чорнобиля", хоча середня річна доза, яку вони отримали, лише близько однієї третини середньої природної дози. Це виявилось основною причиною непотрібних економічних втрат, які, за оцінками, досягли 148 млрд. доларів США до 2000 року для України і досягти 235 млрд. доларів США до 2016 року для Білорусі.

Найбільш безглуздою, дорогою та шкідливою дією, однак, була евакуація більш ніж 300 тис. людей із забруднених регіонів колишнього Радянського Союзу, де доза опромінення від Чорнобильських випадінь була приблизно у двічі вищою природної дози. Масова евакуація нанесла велику шкоду населенню Білорусі, Росії та Україні. Це призвело до психосоматичних порушень, значних економічних втрат і травматичних соціальних наслідків.

За словами одного з ведучих російських фахівців з радіаційного захисту, масове переселення було здійснено радянським урядом під тиском популістів, екологів і самозваних "спеціалістів" і всупереч порадам кращих радянських вчених.

Варто констатувати, що навіть публікація необґрунтованих чисел шкідлива і посилює Чорнобильські страхи. Будь-які зусилля, щоб пояснити тонкощі оцінки радіаційного ризику для населення або порівняти ці цифри з набагато більш високим рівнем спонтанної смертності від раку залишились марними вправами. Останні двадцять років довели даремність подібних зусиль.

Неістотні медичні наслідки чорнобильських випадінь на населення

У своїх документах 2000 року НКДАР ООН та організований ООН Чорнобильський Форум заявили, що за винятком раку щитовидної залози у населення сильно забруднених територій, не спостерігалось збільшення випадків солідних пухлин і лейкемії, а також генетичних захворювань. Останній висновок вельми контрастує з беззастережним висновком НКДАР ООН 1958 року, наведеним вище, що "навіть найменші кількості випромінювання здатні викликати шкідливі генетичні і, можливо, також соматичні ефекти".

Невелике збільшення реєстрації випадків раку щитовидної залози у дітей у віці до 15 років було відзначено у 1987 році, через рік після аварії, у Брянській області Росії, і найбільша частота у 0.027% була виявлена у 1994 році. Обидва ці дослідження були зроблені занадто рано, щоб досягнути узгодження з тим, що ми знаємо про повільне зростання радіаційно-індукованого раку: середній латентний період для клінічно виявлених і прихованих злоякісних пухлин щитовидної залози у дорослих і дітей, які зазнали зовнішнього і внутрішнього медичного опромінення на цих рівнях складає близько 30 років.

Зареєстрована кількість у 4800 нових випадків раку щитовидної залози у період з 1986 по 2002 рік серед дітей з Білорусі, Росії і Україні слід розглядати з урахуванням надзвичайно високої частоти субклінічного спокою злоякісних пухлин, які містять перетворені пухлинні клітини, що досить часто зустрічаються в популяції. Схоже, що підвищення реєстрації випадків раку щитовидної залози на забруднених територіях цих країн може розглядатись у якості класичного прикладу скрінінг-ефекту (ефект обстеження):
Очевидно, що медичне обстеження такого широкого масштабу, ймовірно, найбільше в історії медицини, призвело до виявлення тисяч "прихованих" випадків раку, розширило форми (захворювання – прим. пер.), що виявляються сучасними методами діагностики, які не були в рутинному використанні у Радянському Союзі до 1986 року.
Дані за останні 20 років свідчать, що у порівнянні з російським населенням у цілому смертність від солідних пухлин серед російських чорнобильських ліквідаторів на 15% - 30% нижча та середня частота солідних пухлин серед населення Брянської області, найбільш забрудненої в Росії, нижча на 5%. У найбільш опроміненої групи цих людей, частота солідних пухлин усіх видів виявилась меншою на 17%. У Брянській області частота випадків лейкемії не вище, ніж у Російського населення в цілому.

Крім того, відповідно до останньої доповіді НКДАР ООН, жодного збільшення вроджених дефектів, вроджених вад розвитку, народження мертвого плоду або передчасних пологів не може бути пов'язано з радіаційним опроміненням, викликаним наслідками чорнобильської аварії.

Через цю нестачу доведених ефектів остаточний висновок з останньої доповіді НКДАР ООН полягає в тім, що населення з трьох основних забруднених територій з високим рівнем щільності випадінь цезію-137 "не повинно жити у страху перед серйозними наслідками для здоров'я", і у прогнозі, що "в цілому позитивні перспективи на майбутнє здоров'я більшості людей повинні переважати ".

Результати альтернативних досліджень

У ході демонтажу опромінених компонентів виведених з експлуатації ядерних реакторів ВМФ США, велика кількість працівників на дев'яти верфях США піддавалися протягом багатьох років контрольованому опроміненню малими дозами радіації, що накопичувались понад фон місцевого навколишнього середовища.

Дослідження, проведене на верфях ВМФ, було переглянуто двома незалежними групами технічних експертів. Дослідження є прикладом, коли є "ідеальна когорта для вивчення ризиків (іонізуючого) випромінювання, параметри якого могли контролюватися". До контрольної групи було обрано за віком і роботою 32 510 осіб з 600 тисяч «не-радіаційних» робітників верфей у порівнянні з досліджуваною когортою у 27 872 «радіаційних» робітників (з 100 тисяч).
Це дослідження, розпочавшись у 1950-60-ті роки, тривало до 1981 року і надало незаперечні докази відсутності шкоди при опроміненні (додатковими) дозами, порівняними з природним фоном.

У 2005 році результати досліджень були опубліковані Рутом Спонслером і Джоном Камероном. Останній описав це дослідження як "найбільше і найретельніше у світі вивчення медичних наслідків дії іонізуючого випромінювання низької потужності дози для атомників".

Порівняння індивідуальних рівнів опромінення за різними сценаріями

 Величина, регіон
Дози
(мЗв/рік)
Сумарна доза
(мЗв)
Середня доза від чорнобильських випадінь у забруднених регіонах колишнього Радянського Союзу
1

Щорічне опромінення від природних джерел по світу
2.4

Природні опромінення у окремих частинах світу
> 400 (Іран)
~ 700 (Бразилія та південний захід Франції)

Середня доза від чорнобильських випадінь, отримана жителями північної півкулі
0.045

Опромінення робітників верфей ВМС США
7.6

Розрахункова середня доза у Брянській області Росії 
1.9

Усереднена по всьому світу пожиттєва доза від джерел природного опромінення

170
Середньорічна доза за даними вимірювань на лічильниках випромінювання людини на найбільш забруднених територіях колишнього Радянського Союзу
0.9 (Білорусь)
0.76 (Росія)
1.4 (Україна)

Доза опромінення від чорнобильських випадінь у Сполучених Штатів в 1987 році           

0.0046
Глобальний чорнобильська доза у наступні 70 років

0.14
Річна доза робітників верфей ВМС США
5


Джерела:

  • Оригінальна стаття (англійська): Alexander DeVolpi. Chernobyl Nuclear Accident Minimal Radiation Effects:Update 2010 Based on Recent Assessments. Кнол, Версія 19, 2010 липння 4. (http://knol.google.com/k/alexander-devolpi/chernobyl-nuclear-accident-minimal/1gsyt5k142kc5/46)
  • Переклад оригінальної статті (українською): Мінімальні  радіаційні ефекти від Чорнобильської ядерної аварії. Олександр ДеВолпі. Wordpress, 2010 грудень 10, Версія 8. (urpsspot.wordpress.com).

Пов`язані

Чорнобиль 1267612426851371187

Дописати коментар Default Comments

Переклад

Кількість переглядів

Останні

Архів блогу

Кола Google+

item