Оновлення Основних Стандартів Безпеки МАГАТЕ: шанс для України, що не можна зневажити

Законодавство України у сфері ядерної та радіаційної безпеки (що інколи узагальнено називають ядерним законодавством)  інтенсивно форму...

Законодавство України у сфері ядерної та радіаційної безпеки (що інколи узагальнено називають ядерним законодавством)  інтенсивно формувалось переважно впродовж 1995-2000 років. 

Саме у цей період прийняті ключові закони і нормативи, зокрема:
Закони України
  • "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.1995 № 39/95-ВР;
  • "Про видобування і переробку уранових руд" від 19.11.1997 № 645/97-ВР;
  • "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" від 14.01.1998 № 15/98-ВР;
  • "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" від 11.01.2000 № 1370-XIV;
  • "Про поводження з радіоактивними відходами" від 20.04.2000 № 1673-III;
  • "Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання" від 19.10.2000 № 2064-III.
Інші нормативно-правові акти (НПА)
  • Постанова Головного державного санітарного лікаря України "Про введення в дію Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)" від 01.12.1997 № 62.
У цілому на сьогоднішній день накопичилась чимала кількість законодавчих і нормативних актів, які потребують взаємного узгодження. Окрім того, у зв’язку з рішенням України, прийнятим Законом України від 18 березня 2004 року № 1629-IV, щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу з метою досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього, виникла потреба зовнішньої (міжнародної) узгодженості ядерного законодавства України.

Так згідно Переліку актів законодавства України та acquis Європейського Союзу у пріоритетних сферах адаптації (додаток до Закону України від 18 березня 2004 року № 1629-IV) адаптації до acquis ЄС підлягало 34 закони України та інших НПА з розділу "Ядерне законодавство".

І хоча за останні роки було внесено багато нових НПА, доповнень і змін до існуючих НПА у сфері ядерного законодавства, внутрішня і зовнішня неузгодженість ядерного законодавства не була подолана, а, за рахунок поступового розширення законодавчої бази, навіть збільшена.

Саме на кардинальне розв’язання цих кризових симптомів розвитку ядерного законодавства було направлене розпорядження Уряду про схвалення Концепції Ядерного кодексу разом із дорученням підготувати проект Ядерного кодексу для передачі на розгляд Кабінету Міністрів до кінця 2011 року (див. http://urps-notices.blogspot.com/2010/12/blog-post_19.html). Концепцією визнається проблема, що потребує розв'язання, а саме: недосконалість актів законодавства у сфері використання ядерної енергії, зумовлена відсутністю систематизованого, уніфікованого підходу до їх розроблення, а також необхідність подальшого удосконалення законодавства у сфері використання ядерної енергії з урахуванням міжнародних зобов'язань України та його адаптації до законодавства Європейського Союзу відповідно до статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами, підписаної 14 червня 1994 року. Згадана Концепція передбачає об’єднання принаймні 11 законів України.

Щоб переконатися у наявності проблем, що накопичилися, достатньо ознайомитись із станом речей у достатньо вузький області нормотворчості – класифікація радіоактивних відходів (див. http://urps-notices.blogspot.com/2010/08/blog-post_19.html, http://urps-notices.blogspot.com/2010/09/blog-post_16.html).

Насправді сьогодні об’єктивно виникла унікальна сприятлива ситуація щодо розробки нового Ядерного кодексу завдяки певному збігу обставин, і це окрім міжнародних і внутрішніх зобов’язань. Зокрема це очікуваний вихід оновленого документу МАГАТЕ – Основні норми безпеки (ОСБ, англ. Basic Safety Standards або скорочено BSS-115), який запланований на цей рік. У свою чергу ОСБ принципово базуються на фундаментальних розробках визнаної неурядової науково-експертної організації – Міжнародна комісія з радіаційного захисту (МКРЗ) і, особливо, на одній з останніх її публікацій № 103 (див. http://urps-notices.blogspot.com/2010/10/103.html). Окрім того у документі висунута нормативна вимога до переходу від аварії до нормального життя, що напередодні 25-х роковин чорнобильської трагедії є додатковим стимулом для початку практичного переходу до відновлювальної фази чорнобильської аварії.

Тут треба зазначити, що Україна, будучи країною-учасником МАГАТЕ, офіційно приймає участь у розробці оновлених ОСБ і, значить, ця публікація Україною буде погоджена (якщо зворотне офіційно не заявлене). Тому, за логікою, слушним і послідовним було б взяти ОСБ за змістовну основу нового ядерного кодексу саме стосовно системи радіаційного захисту людини, безумовно з урахуванням українського досвіду.

Повертаючись до історії, варто зауважити, що хвиля безумовно позитивної законотворчості у 1995-2000 роках в Україні об’єктивно відбувалась синхронно із принциповими змінами у міжнародних стандартах з радіаційної безпеки – саме у 1996 році вперше були опубліковані Основні стандарти безпеки. Це не було випадковістю і є додатковим свідченням об'єктивності сьогоднішнього моменту якісних змін в українському законодавчому полі. 


Треба лише не пропустити наданий шанс.

Огляд нових ОСБ базується на проекті №4.0 від 9 вересня 2010 року. Важливими новелами цього документу є:
  • Стандарти засновані на окремо визначених 10 основних принципах безпеки (див. http://urps-notices.blogspot.com/2010/10/10.html).
  • Поруч з плановим і аварійним опроміненням вводиться новий тип ситуації опромінення - це ситуація існуючого опромінення, що включає опромінення від природного радіаційного фону і залишкового радіоактивного матеріалу з минулої практики.
  • Чітко визначена і широко застосовується гранична доза. Це прогнозна прив’язана до джерела величина індивідуальної дози, що використовується як інструмент оптимізації радіаційного захисту і безпеки джерела. Гранична доза є розширеним аналогом квот ліміту дози (з регламентів 1-ї групи НРБУ-97).
  • Ясно зазначено, що через синергічність куріння і опромінення радоном, абсолютний ризик розвитку раку легенів на одиницю опромінення радоном для курців більш ніж у двадцять разів вище, ніж для тих, хто не палить.
  • У руслі сучасних тенденцій запроваджуються зародки системи захисту навколишнього середовища.
  • Підкреслено, що у багатосторонніх міжнародних проектах (відносинах) за згодою сторін ОСБ можуть бути використані як нормативи прямої дії.
  • Остаточно визначенні рівні вилучення і звільнення причому окремо для помірних і великих обсягів радіоактивних матеріалів. Хоча саме розрізнення вилучення і звільнення може потребувати коментарів.
  • Висунута нормативна вимога до переходу від ситуації надзвичайного опромінення до ситуації існуючого опромінення. Ця вимога дуже актуальна в Україні для початку практичного переходу до відновлювальної фази чорнобильської аварії.
Документ на сьогоднішній момент майже вдвічі коротший за нині діючого попередника (170 проти 320 сторінок) і складається з 5 розділів і 4 додатків. Основний текст розбитий на 52 вимоги. Ці вимоги згруповані в (1) загальні вимоги, які пред'являються до всіх типів ситуацій опромінення і (2) додаткові, більш конкретні вимоги, які пред'являються до ситуацій планового, надзвичайного та існуючого типів опромінення. Для кожної ситуації опромінення вимоги надалі згруповані у вимоги до професійного опромінення, опромінення населення і (в разі ситуації планового опромінення) медичного опромінення.

Джерело:

Пов`язані

Статті 2864420748777016556

Дописати коментар Default Comments

Переклад

Кількість переглядів

Останні

Архів блогу

Кола Google+

item