Створення Товариства Радіаційного Захисту України

Сфера діяльності недержавних неприбуткових організацій (ННО) у світі (переважно це в країнах Заходу) охоплює практично всі галузі життя людини — економіку, політику, науку, культуру, освіту. Розгалужена мережа молодіжних, професійних, дитячих, жіночих, ветеранських, релігійних, а також елітарних організацій-клубів, аналітичних центрів або так званих «мозкових центрів» (Think tank) та ін. ННО створюють основу громадянського суспільства, є вирішальним стабілізуючим фактором, гарантом демократичного шляху розвитку. Так звані інституційні інвестори, які не належать ні до державного, ні до комерційного сектору — пенсійні, благодійні фонди, фонди культури, науки та ін., біржі, університети і т. д. разом зі своїми допоміжними установами забезпечують левову частку світового венчурного капіталу [1].

Причини створення, мета

Вступ

На початку ХХІ ст., наприклад, у США функціонує біля 1,4 млн. ННО. Простий розрахунок показує, що на 130 американців припадає одна громадська організація. За даними Центру фундацій (The Foundation Center, Вашингтон), на ННО у 1999 році в США пожертвувано 190 млрд дол., з них 50 % — на релігійні організації, далі за дольовою участю ідуть організації освіти, охорони здоров'я та ін. Без перебільшення можна сказати, що ННО США — головний компонент демократії в цій країні. Розділяють два основні класи ННО США: (1) членські організації, (2) організації відкритого типу. Перші працюють насамперед для своїх членів (професійні спілки, політичні партії, асоціації бізнесменів, соціальні клуби тощо). Другі обстоюють інтереси широких кіл суспільства. Ці останні звільнені від податків. Взагалі, законодавство США надає ряд пільг ННО: звільнення від податків з прибутку та на власність, вирахування добровільних пожертв із сум, що оподатковуються, зменшення розцінок на поштові послуги та ін.

В Росії діє декілька десятків тисяч ННО (одна ННО на 2300-3000 громадян). у Бєларусі згідно даних зібраних білоруською ННО «Обьединенный путь» існує 1115 громадських організацій, які розташовані головним чином у Мінську (62%), тобто це приблизно одна ННО на 9000 громадян. В Україні у порівнянні з країнами Заходу зареєстровано небагато ННО — одна на 1710 жителів країни, — але водночас суттєво більше, ніж в Бєларусі і Російській Федерації.

Аналогічні товариства

В Україні, як і у світі, існують різні громадські організації, мета діяльності яких тією чи іншою мірою дотична до слова радіація. Серед них Українське ядерне товариство, Українське товариство неруйнівного контролю та технічної діагностики, Радіобіологічне товариство України тощо. Також низку об’єднань по захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильський АЕС можна знайти, наприклад, на сайті управління юстиції Київської області. До цього ж переліку можна віднести й Центр Прип’ять.ком.Перелік неповний і його треба розширювати. Але жодна з перелічених громадських організацій не закриває специфічних питань радіаційної безпеки і радіаційного захисту.

В Україні, зокрема в результаті Чорнобильської катастрофи, набув значного розвитку державний сектор регулювання, контролю і моніторингу у сфері ядерної і радіаційної безпеки. Так, в структурі Верховної Ради України для цих питань визначений Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Також при Верховній Раді створений постійно діючий вищий незалежний колегіальний науково-експертний дорадчо-консультативний орган з питань протирадіаційного захисту та радіаційної безпеки населення України - Національна комісія з радіаційного захисту населення України (НКРЗУ). Існує принаймні три-чотири державних регулюючих органи у цій сфері: Держатомрегулювання, Міністерство охорони здоров’я України,Мінприроди, Держспоживстандарт. У складі органів державної центральної і місцевої влади включені структурні підрозділи або посади, які тим чи іншим чином відповідають за питання забезпечення і дотримання ядерної і радіаційної безпеки та радіаційного захисту. Також є низка спеціалізованих державних (відомчих) і академічних підприємств, установ і організацій, які опікуються різними аспектами ядерної і радіаційної безпеки та радіаційного захисту персоналу та населення. Серед останніх Науковий центр радіаційної медицини АМН України, Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва, Науково-дослідний інститут радіаційного захисту АТН України, Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки Держатомрегулювання, Інститут медичної радіології ім. С.П.Григор'єва АМН України, Державний науково-інженерний центр систем контролю та аварійного реагування Мінпаливенерго, Державне спеціалізоване науково-виробниче підприємство "Чорнобильський радіоекологічний центр" МНС України, Чорнобильський центр з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології МНС України.

Перелік неповний і його можно продовжити. Тим не менш, не дивлячись на розгалужену мережу державних організацій, і на побутовому рівні і у професійному середовищі відома низка серйозних хронічних проблем, багато з яких набули системного характеру. Вже сам перелік цих проблем є окремою темою для обговорення.

Тому актуальною виглядає ідея створення громадської організації "Товариство Радіаційного Захисту України", метою якої буде розвиток, поширення і застосування наукових і практичних знань у сфері радіаційного захисту, вивчення впливу іонізуючого випромінення на людину і довкілля, оцінка ризиків від опромінення відносно одержуваних вигод.

Аналогічні товариства тривалий час успішно діють в різних країнах світу. Щоб пересвідчитись у цьому достатньо задати запит "radiation protection society" у інтернет-пошуковику, наприклад, Google. Серед цього числа є вельми потужні і авторитетні організації такі як Health Physics Society (США), National Council on Radiation Protection and Measurement (США), Health Protection Agency (у минулому National Radiation Protection Board, Великобританія). Окрім того, існує об’єднавча міжнародна організація –International Radiation Protection Association. На момент написання цього тексту до IRPA входили 46 національних товариств, серед них майже всі країни Європи, США, Канада, Бразилія, Аргентина, Китай, Японія, Росія, Індія та інші. України в цьому переліку немає.

Створення Товариства Радіаційного Захисту України

Ідеї створення громадської організації "Товариство Радіаційного Захисту України" вже біля 10 років. Свого часу вона обговорювалась на засіданні НКРЗУ і отримала підтримку тогочасного Голови НКРЗУ Д.М. Гродзінського. Також у різні часи ця ідея знаходила підтримку І.А.Ліхтарьова (член НКРЗУ), В.О.Кашпарова (член НКРЗУ), Ю.О.Іванова (член НКРЗУ минулого скликання), О.О. Бондаренка (член НКРЗУ).

У нашому суспільстві та й у світі в цілому особисте відношення до іонізуючої радіації та її використання вкрай суперечливе. Спектр "гострих" і проблемних питань дуже широкий. До них можна зокрема віднести такі:

• які рівні опромінення безпечні, які небезпечні, які можна вважати корисними (фундаментальна залежність доза-ефект в області "малих" доз);
• чи розвивати в Україні повний ядерно-паливний цикл або взагалі відмовитись від використання ядерної енергії, подовження терміну експлуатації діючих АЕС тощо;
• юридичний статус (точніше його відсутність) людей, які проживають у зоні відчуження і у відселеній частині зони безумовного (обов’язкового) відселення;
• критерії і процедури звільнення радіоактивно забруднених територій;
• кваліфікація і поводження з урановими хвостосховищами;
• класифікація, а також критерії прийнятності, приймання і звільнення радіоактивних відходів;
• єдина державна система індивідуального дозиметричного контролю і багато інших.

Все ж таки незалежно від "знаку" і "амплітуди" особистої прихильності до коретних проблем, пов’язаних з дією радіації, треба визнати, що відповіді на поставлені питання мають надаватись не на підставі емоційних суджень, а на основі наукових знань, раціональних підходів і конструктивного суспільного діалогу.

З одного боку, формат державного органу або державної установи дає дуже обмежені можливості для відвертого і відкритого обговорення. Саме тому у випадку небхідності організації "дискусійного клубу", "мозкового штурму" або "Think Tank" на гострі актуальні теми з метою всебічного широкого обговорення і відпрацювання зважених і взаємоприйнятних рішень є залучення механізмів соціального діалогу, притаманих громадським організаціям.

З другого боку, саме держава заінтересована у отримані зважених, глибоко відпрацьованих, прийнятних широкою громадою рішень і тому саме держава має сприяти створенню відповідних недержавних структур і налагодженню живого практичного діалогу с цими структурами. Прикладом такої державної підтримки недержавних організацій можуть слугувати вже згадані вище Health Physics Society, National Council on Radiation Protection and Measurement, Health Protection Agency.

Виходячи з викладеного, саме НКРЗУ, як вищий незалежний колегіальний науково-експертний дорадчо-консультативний орган з питань протирадіаційного захисту та радіаційної безпеки населення України, має сприяти створенню Товариства Радіаційного Захисту України.

Основні засади Товариства

Юридичні основи

Легалізація (офіційне визнання) об’єднань громадян здійснюється на базі Закону України "Про об’єднання громадян" (надалі - Закон) і Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №140 "Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян".

Згідно статті 9 Закону до всеукраїнських об’єднань громадян належать об’єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей. До місцевих об’єднань належать об'єднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. Територія діяльності самостійно визначається об’єднанням громадян. Громадська організація є міжнародною, якщо її діяльність поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.

Згідно статті 14 Закону легалізація об’єднань громадян є обов’язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. У разі реєстрації об’єднання громадян набуває статус юридичної особи.

Мета та завдання Товариства

Громадська організація "ТОВАРИСТВО РАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ" (далі – "Товариство") є всеукраїнською громадською організацією, яка об’єднує на засадах добровільності та спільності інтересів громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, екологічних та інших спільних інтересів, визначених Статутом.

Товариство радіаційного захисту України - організація, створена з метою розвитку, поширення і застосування наукових і практичних знань у сфері радіаційного захисту, вивчення впливу іонізуючого випромінення на людину і довкілля, оцінки ризиків від опромінення відносно одержуваних вигод.

З огляду на мету свого створення Товариство ставить перед собою такі завдання:

• Розвиток співробітництва і зв'язків між особами, залученими в діяльність у сфері радіаційного захисту в різних географічних, функціональних і технічних областях, за допомогою участі у відповідних секціях і відділеннях Товариства;
• Поширення й обмін інформацією у сфері радіаційного захисту за допомогою організації наукових і професійних конференцій, освітніх програм і публікацій, веб-сайту тощо;
• Заохочення наукової освіти, підвищення професійної кваліфікації, а також суспільної освіти у сфері радіаційного захисту;
• Сприяння науковим дослідженням у сфері радіаційного захисту;
• Заохочення і підтримка розвитку і використання стандартів і рекомендацій у сфері радіаційного захисту;
• Популяризація діяльності Товариства з метою привернення уваги суспільства та державних інституцій до проблем радіаційного захисту;
• Забезпечення Членів Товариства, зацікавлених підприємств, установ, організацій відповідною інформацією з проблем радіаційного захисту;
• Іншу діяльність, що сприяє підвищенню радіаційної безпеки.

Членство у Товаристві

Членство в Товаристві може бути індивідуальним або колективним. Прийом в індивідуальні члени Товариства здійснюється Правлінням Товариства або територіальним відділенням Товариства на підставі письмової заяви. Прийом у колективні члени Товариства здійснюється Правлінням Товариства на підставі рішення трудового колективу Підприємства, Установи та Організації. Заява вступника розглядається в місячний термін з дня її подання.

Членами Товариства можуть стати особи, що:

• мають закінчену вищу освіту у відповідному акредитованому вищому навчальному закладі чи мають визнану наукову, технічну чи професійну кваліфікацію чи мають еквівалентну підготовку або досвід (застосовується лише для індивідуальних членів);
• регулярно зайняті у відповідних аспектах радіаційного захисту чи мають інтерес і компетенцію в таких аспектах;
• подали письмову заяву до Правління Товариства про вступ до Товариства;
• визнають Статут Товариства, сплачують вступні і членські внески.

До колективних Членів Товариства відносяться підприємства, установи та організації, чиї інтереси в області радіаційного захисту забезпечують формальні робочі відносини із Товариством. Колективні члени Товариства реалізують свої права та обов'язки через своїх представників.

Організація веб-сайту Товариства

Інтернет технологія комунікацій може виявитися визначальним чинником у створенні та діяльності Товариства. Для цього, у першу чергу, потрібна команда фахівців і ентузіастів, яким цікава тематика і робота сайту. Стосовно розміщення веб-сайту (хостінг) є, зокрема, такі варіанти: віртуальний, безкоштовний або платний, collocation, свій сервер. Дуже важливим є "правильний" вибір движка. Це може бути: CMS (Content Management System), Wiki [2], CMS/Wiki, на замовлення, або власна розробка.

Безпечність роботи сайту визначається політикою безпеки веб-сайту. Цим документом визначається розділ прав доступу по ролях (групах), наприклад: суперадміністратор сайту, адміністратор сайту, суперадміністратор движка, адміністратор движка, головний редактор, редактор (модератор) групи, автор, член товариства, сторонній читач.

Ефективність роботи веб-сайту і Товариства в цілому визначатиметься набором веб-інструментів. Це може включати для користувачів: статті, новини, блоги (журнали), календарі, завдання, контакти, форуми, сховище документів, сховище картинок, багатомовний сайт (меню і контент), опитування, голосування (закрите і відкрите), …; для адміністраторів: моніторинг, backup/restore, …

Тематика вебсайту є результатом самоорганізації професійної спільноти. Але для початку на загальному рівні можна запропонувати наступний перелік:

• Вплив іонізуючого випромінення на людину і навколишнє середовище,
• Радіаційна безпека ядерно-радіаційних технологій,
• Практична діяльність і застосування іонізуючого випромінення,
• Медичне застосування іонізуючого випромінення,
• Опромінення від джерел іонізуючого випромінення природного походження включно з техногенно-підсиленими,
• Радіаційно-ядерні аварії,
• Нормативно-правові акти у сфері радіаційна безпека і радіаційний захист,
• Підтримка знань.

Успішність функціонування зрештою визначатиметься зацікавленістю користувачів через їхнє сприйняття набору професійно-орієнтованих послуг. Зокрема це може бути:

Бібліотеки

• Підручники, посібники, методики, інструкції, довідники, словники, нормативно-правові акти, рекомендації, ...

Відкриті форуми і дискусії

• Модель доза-ефект: порогова чи беспорогова, термін: випромінення чи випромінювання, ...

Професійно-орієнтовані конкурси

• Краща дипломна/курсова робота, кращий радіометричний прилад (у різних класах), …

Веб-реєстри

• Індивідуальний дозиметричний контроль, Радіаційний контроль, ретроспективне відновлення доз опромінення, радіаційно забруднених територій (разом з МАГАТЕ), …

Атестація персонала

• Інструмент для проведення атестаційної перевірки знань для різних категорій персоналу і спеціалістів із складанням протоколу.

Збір, обробка і розповсюдження інформації

• Новини, вакансії, конференції, тендери, реклама обладнання, програмного забезпечення і послуг.

Автори:

О.О. Бондаренко, доктор біологічних наук, член НКРЗУ; 

В.О. Кашпаров, доктор біологічних наук, член НКРЗУ.

22 лютого 2010 р.

Посилання: 

[1] Матеріал взятий із статті "Неприбуткові недержавні організації" Вікіпедії (http://uk.wikipedia.org)

[2] Вікі — це веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє користувачам самостійно змінювати зміст сторінок на ньому. Термін Вікі може також стосуватися спільного програмного забезпечення (collaborative software), яке створюється для створення такого сайту.