Як обійтись без ядерної енергетики: «Рік без АЕС» в Японії

Краєвид вздовж узбережжя біля пошкодженої АЕС Фукусіма Даїчі
після катастрофи в 2011 році Фото: Air Rabbit/Getty Images, theguardian.com

Рівно рік тому в Японії зупинили останній реактор - реактор №4 на АЕС Kansai Electric's Ohi. Похмурі прогнози щодо того, що країна не зможе вижити без «мирного атома» не виправдалися. Населення Японії святкує «Рік без АЕС» не відчуваючи будь-яких незручностей - світло горить, потяги ходять, смартфони заряджаються.

Чинний уряд Або поки не відмовилося від думки перезапустити деякі реактори, але йому доводиться враховувати «сувору реальність»: позамежну вартість приведення реакторів у відповідність з оновленими стандартами безпеки і різку зміну в свідомості населення. Люди помітили, що вже рік як АЕС не працюють, а ніякого колапсу немає, тому вони перестають дивитися на атомну енергетику як на щось необхідне країні. Останні соцопитування показують, що більше половини населення Японії проти запуску реакторів, зупинених після фукусімской трагедії.

Зараз чекають визначення своєї долі майже 50 реакторів. 20 з них ретельно досліджують експерти Агентства з ядерного регулювання (NRA). За великим рахунком, їх висновки поки не радують прихильників відкриття АЕС. Фахівці виявляють серйозні проблеми з безпекою, які викликані не тільки технологічними причинами. Великі побоювання пов'язані з тим, що реактори недостатньо захищені від наслідків вивержень вулканів, землетрусів і цунамі.

Недавно японський уряд оголосив, що закриє 12 найбільш старих реакторів, на які припадало 25% «атомної потужності» країни.

Безцінний досвід Японії

Продемонстрований Японією спосіб блискавичного переорієнтування енергетики корисно вивчати і впроваджувати - як же їм це вдалося?

Дефіцит, який виник після відключення реакторів, покривався за рахунок енергозбереження, підвищення раціонального використання енергії та зростання її виробництва за допомогою поновлюваних джерел, природного газу, вугілля і нафти.

Завдяки енергозбереженню і запровадженню енергоефективних технолгий загальне споживання електроенергії в країні (з 2010 до 2013 року) впало майже на 80 мільярдів кВт-годин, що дорівнює річній виробленню 13-ти ядерних реакторів. Цієї енергії вистачає для забезпечення 22 млн сімей. Зниження виробництва енергії заощадило країні 1,7 трлн ієн (близько 200 млрд грн).

До речі, цікаво, що зростання споживання вугілля та іншого викопного палива практично не змінив загальний японський показник викидів парникових газів. Зростання викиду CO2 було помітно менше, ніж можна було б очікувати - воно зросло приблизно на 1%.

Серйозну боротьбу з енергодефіцитом шляхом переходу на альтернативні джерела японська влада почала з того, що в липні 2012 року прийняли систему заохочувальних заходів для тих, хто збирався використовувати поновлювані джерела енергії. Результат не змусив себе чекати - менше ніж за 2 роки (до травня 2014 р) вітрова, сонячна, геотермальна енергетика, а також малі ГЕС і станції на біогазі виробили 28 700 000 000 кВт-годин електроенергії! Цієї кількості вистачить, щоб забезпечити річні потреби 7,7 мільйона сімей.

За останні 23 місяці в Японії заробили 680 000 «альтернативних» електростанцій - в більшості своїй це сонячні панелі потужністю в 10,4 ГВт. Вони призначені для використання в домашніх господарствах і, маючи величезний потенціал у комунальній сфері, змогли швидко і суттєво змінили енергетичний «ландшафт». Взагалі, ідея децентралізованого енергопостачання стала в Японії дуже популярною, і це ще один аргумент проти відновлення роботи великих і небезпечних енерговиробництва - АЕС. Проти залежності людей від корпорацій і монополій стали виступати цілі муніципалітети і префектури. В деяких з них навіть розробляють власні програми переходу на альтернативну енергетику, які схвалюються населенням та інвесторами. У цьому зв'язку варто згадати ще раз про результати проведеного в 2010 році дослідження Інституту по стратегіях стійкої енергетики та лабораторії Курасакі при Університеті Чіба - група «Стійка Зона» (Sustainable Zone Research Group). Вони порахували обсяг електроенергії та тепла, вироблених поновлюваними джерелами в кожному муніципалітеті країни. Ці дані порівняли з об'ємом енергії, споживаної домогосподарствами і місцевими службами (за винятком промисловості). Вийшло, що ще до аварії на Фукусімі та прийняття заходів стимулювання ВДЕ, багато комуни північної частини острова Хоккайдо та південної частини Кюсю цілком могли покривати свої енергетичні потреби за рахунок місцевих джерел.

До речі кажучи, непогані можливості відмови від АЕС і переходу до альтернативної енергетики демонструє не тільки Японія. Значно просунулася в цьому питанні і Німеччина. Багато хто побоювався, що закриття восьми німецьких АЕС призведе до серйозного дефіциту електроенергії, особливо в холодні зими. Прогнози не виправдалися. Частка більшості зупинених АЕС компенсувалася поновлюваними джерелами. 22 березня 2011 була відзначена пікова потужність сонячних станцій, що досягла 16 тис. МВт, що набагато більше, ніж потужність зупинених реакторів. Крім того, Німеччина суттєвою просунулася і в розвитку вітрової енергетики.

Керівництво Німеччини планує закрити всі свої АЕС до 2022 року, і поки його дії говорять про те, що плани будуть виконані.

Відмовитися від небезпечної і нерентабельною атомної енергетики не так вже й складно. Навіть якщо частка АЕС у загальному енергобалансі складає десятки відсотків. Цей досвід вартий вивчення і поширення.

Джерело:

• bellona.ru