Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь - 115 річниця відкриття X-променів
Іван Павлович Пулюй Сьогодні з перших шпальт Вікіпедії і Гугла прийшло вельми доречне до тематики Блогу ТРЗУ нагадування про 115-у...
http://urps-notices.blogspot.com/2010/11/115-x.html
 |
| Іван Павлович Пулюй |
Сьогодні з перших шпальт Вікіпедії і Гугла прийшло вельми доречне до тематики Блогу ТРЗУ нагадування про 115-у річницю знаменного відкриття X-променів або рентгенівських променів. Остання назва цього виду опромінення пов'язана із славетним іменем їх першовідкривача німецького фізика Вільгельма Конрада Рентгена. Насправді історія цього відкриття це не проста одноходовка у стилі veni vidi vici, а результат зосереджених тривалих зусиль плеяди самовідданих дослідників серед, яких, без жодного сумніву, першим є ім'я українського вченого Івана Павловича Пулюя.
Залишимо спеціалістам з питань авторського права питання про пріоритетність доказів на користь того чи іншого вченого. Перегляд певної кількості інтернет-джерел з цього питання (не тільки українського походження) дає можливість упевнитись, що саме у 1881 році сконструйована І.П. Пулюєм трубка, що випромінює Х-промені - прообраз сучасних рентгенівських апаратів, була визнана гідною Срібної медалі на Міжнародній електротехнічній виставці в Парижі. У всьому світі вона стала відома як «лампа Пулюя» і навіть протягом деякого часу випускалася серійно. Сконструйована за 14 років до відкриття В. К. Рентгена, вона генерувала промені, названі згодом за пропозицією анатома Коллікера рентгенівськими. За допомогою цього пристрою І.П. Пулюй вперше у світовій практиці зробив знімок зламаної руки 13-річного хлопчика, знімок руки своєї дочки з шпилькою, що лежить під нею, а також знімок скелета мертвонародженої дитини.
Іван Павлович Пулюй у першу чергу відомий за його ранні дослідження катодних променів і радіації. У 1877 році він побудував електронно-променеву трубку (або лампу), звану "трубкою Пулюя". Подальші удосконалення привели до створення ним у 1879 році вакуумної трубки. Пропускаючи електричний струм через трубку з розрідженим газом, Пулюй отримував катодні промені (високошвидкісні електрони). Між 1881 і 1882 роками він опублікував доповіді про катодні промені, а у 1883 році він пише статтю про свою вакуумну трубку. При проведенні свого експерименту з електричним струмом у газовому середовищі у 1889 році Пулюй був здивований тим, що фотографічні пластини почорніли під впливом катодних променів. У тому ж році, Фізичне Товариство у Лондоні опубліковало переклад його монографії про катодні промені.
Хоча Пулюй отримував рентгенівські промені від катодних променів, що спрямовував на фотографічну пластину, він не визнав цей вид емісії як новий вид випромінювання, що пізніше отрмав назву рентгенівських променів. Німецькому фізику Вільгельму Рентгену (1845-1923) приписують це відкриття у Вюрцбурзі, Німеччина, 8 листопада 1895 року, майже 7 років по тому.
Працюючи незалежно від Рентгена, Пулюй повідомив про свої експерименти щодо явища катодних променів та їх дії на фотопластинки у 1895 році тільки через 6 тижнів після того, як Рентген представив свої висновки. Робота Пулюя була опублікована у La Natura (Париж, Франція) 8 лютого 1896 року, і у Tire London Photogram (Лондон, Англія) на 3 квітня 1896.
Остання публікація включає фотографії, що показують скелет мертвонародженої 7-місячної дитини. Публікація його статті про катодні промені в Австрії 13 лютого і 5 березня 1896 року продемонструвала визнання внеску Пулюя у цій області. У подальшому дослідники Дартмутського коледжу в Ганновері, штат Нью-Гемпшир використовували трубки Пулюя для виконання рентгенівського зображення зап'ястя пацієнта, яке показало перелом ліктьової кістки.
Висока якість рентгенограм Пулюя була очевидною, коли вони були опубліковані в один день (8 лютого 1896 року) в обох журналах французькою та чеською мовами. У статті в чеському журналі Пулюй показав фотографії нормальної руки і руки пацієнта, хворого туберкульозом. Пулюй передбачав, що цей вид фотографії знайде застосування у хірургічному лікуванні.
Іван Павлович Пулюй помер у Празі 31 січня 1918 року у віці 72 роки. По його смерті його електронно-променеві трубки і апаратура були передані українському медичному товариству у Львові, де вони залишалися до 1941 року. Через деякий час після 1945 року, колекція була конфіскована урядом СРСР і його нинішнє місце знаходження невідоме. Деякі з оригінальних апаратів Пулюя тим не менш, зберігаються в музеях Дартмутського коледжу, а також у Празі, Парижі та Відні. Зокрема, наші дні оригінальна лампа Пулюя зберігається у Музеї експериментальної фізики в Інсбруку, Австрія.
