Чи можливо безпечно для населення і навколишнього середовища розвивати атомну енергетику в Україні?
Журнал «Вісник УкрЯТ» (УкрЯТ - Українське ядерне товариство) нещодавно опублікував статтю головного наукового співробітника Інституту пробл...

Редакція «Вісника УкрЯТ» спеціально перерахувала основні регалії Б. С. Прістера, щоб підкреслити, що дана стаття є не черговою науковою публікацією, число яких у автора давно перевищила 500, а вистраждане і наболіле питання вченого в галузі радіаційної безпеки населення та навколишнього середовища із світовим ім'ям, який бачить і розуміє, що не можна так ставитися до ядерної проблеми та її найважливішої складової - атомної енергетики, але сам мало що може реально змінити. Категоричність такого твердження спирається на великий практичний досвід, набутий Борисом Самуїловичем в ході ліквідації наслідків аварій на хімічному комбінаті «Маяк» у Челябінській області у 1955 р. (р. Теча), у 1957 р. (вибух банки з відходами), участі в роботах на Семипалатинському випробувальному полігоні, моделювання радіаційної обстановки при попаданні суміші продуктів ядерного розподілу урану і плутонію в навколишнє середовище в разі ядерної війни або під час вивільнення їх з активної зони ядерного реактора, в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у різних іпостасях, у тому числі протягом п'яти років на посаді першого заступника Міністра Мінчорнобиля України.