Чи можна законом зменшити дозу опромінення?

В якості новорічного подарунку під ялинку 28 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».
Згідно цього Закону:
- із статті 2 Закону України 27 лютого 1991 року №791а-XII "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключений пункт 4, яким визначена зона посиленого радіологічного контролю (так звана 4-а зона), а також змінено порядок перегляду меж зон радіоактивного забруднення
- із Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключена стаття 2, що містила визначення критеріїв зон радіоактивно забруднених територій.
Четверта зона
З виключенням пункту 4 зі статті 2 закону №791а-XII ситуація не така однозначна.Дійсно, запропоновані зміни, якими виключено саме визначення зони посиленого радіологічного контролю (так званої 4-ї зони), можна розглядати як законодавче реагування на очевидне поліпшення радіологічної обстановки на радіаційно-забруднених територіях. Період напіврозпаду основних складових "чорнобильського" радіоактивного забруднення 137Cs і 90Sr складає біля 30 років, а значить їх присутність в екоценозі на сьогодні зменшилась принаймні удвічі з моменту аварії.
Результати регулярних дозиметричних паспортизацій теж свідчать про суттєве зменшення доз опромінення населення на забруднених територіях. За опублікованими на сьогодні офіційними даними про стан опромінення у населених пунктах з переліку, визначеному постановою Кабінету Міністрів від 23.07.1991 №106, не дивлячись на високий рівень консервативності методології дозиметричних оцінок, більшість населених пунктів (а це 90%) можна вивести за межі зон радіоактивного забруднення (http://goo.gl/mCQYRF).
Логічним наслідком в такій ситуації мало б бути позбавлення статусу належності окремих населених пунктів до зон радіоактивного забруднення на основі визначених критеріїв. Натомість Верховна Рада добивається начебто схожого, хоча і не сповна, результату завсім іншим незвичним шляхом, а саме, через скасування 4-ї зони, що фактично є зміненням критеріїв зонування.
Хоча цей прийом і дає підстави на скорочення кількості населених пунктів, що відносяться до радіоактивно-забруднених територій, але найдивнішим є те, що поділ населених пунктів на зони визначений постановою Кабінету Міністрів від 23.07.1991 №106, яка не кореспондується з результатами дозиметричної паспортизації. Так з моменту набуття постановою чинності список населених пунктів у ній зазнав незначних змін (зокрема, постанова Кабінету Міністрів від 12.05.2004 №622), які непорівняні із суттєвими змінами радіаційної обстановки і рівнів опромінення населення, що відбулися за цей же час.
Дозовий діапазон, мЗв/рік | Постанова КМУ № 106 від 23.07.1991 | Паспортизація - 2011 | |||
зона | % | НП | % | НП | |
0.5 | без обмежень | 0.0 | - | 90.0 | 1967 |
0.5 - 1.0 | 4 | 59.3 | 1283 | 8.3 | 165 |
1.0 – 5.0 | 3 | 38.4 | 830 | 1.7 | 31 |
> 5.0 | 2 | 2.3 | 50 | 0.0 | 0 |
ВСЬОГО | 100.0 | 2163 | 100.0 | 2163 |
Скорочення кількості населених пунктів через фактичну заміну критеріїв зонування чимось нагадує виверт із заміною мірила (або лінійки) з іншою шкалою, де замість сантиметрів дюйми - з одного боку можна сказати, що у числах довжина (або площа) зменшилась, а з іншого розумієш - фактично нічого не змінилось. Тобто повний дуалізм, або задовільна відповідь знайдеться для кожного.
Що ми зрештою отримали
Шляхом скасування критерію 4-ї зони можна позбавити 1283 населених пункти (з переліку постанови КМУ №106) статусу приналежності до зони посиленого радіологічного контролю. Але при цьому згідно ж цієї постанови залишається 830 населених пунктів у 3-й та 50 - у 4-й зонах.Що маємо насправді
Висновки
Що треба робити?
- Не чіпати критерії зонування, повернувши 4-у зону до тексту закону. Логіка введення свого часу критерію зони посиленого радіологічного контролю чітка і зрозуміла, а ось логіка відмови від цього критерію - неочевидна і непрозора, а скоріше - просто відсутня. Для того щоб з конкретного населеного пункту зняти статус належності до зони посиленого радіологічного контролю треба застосовувати наявний порядок перегляду цього статусу, але не відміняти сам критерій.
- Виключити з критеріїв зонування величину щільності поверхневого радіоактивного забруднення, яка не корелює із сумарною дозою "чорнобильського" опромінення людини. Залишити в законі виключно дозові критерії. Національна комісія з радіаційного захисту населення України (НКРЗУ) ще в 2011 році рекомендувала вилучити щільність поверхневого забруднення з критеріїв зонування.
- Нарешті привести постанову Кабінету Міністрів від 23.07.1991 №106 в частині поділу населених пунктів на зони радіоактивного забруднення у відповідність до результатів дозиметричної паспортизації України на базі дозових критеріїв зонування.
- Повернути і посилити статус НКРЗУ як вищого незалежного колегіального науково-експертного дорадчо-консультативного органу з питань протирадіаційного захисту та радіаційної безпеки населення України. N.B. Якщо б цей законопроект проходив належну експертну оцінку через НКРЗУ, то цього конфузу можна було б уникнути.