Формування зовнішнього опромінення населення у чорнобильській зоні відчуження і на прилеглих територіях

Дана публікація є черговою із серії статей стосовно формування доз опромінення населення внаслідок Чорнобильської аварії. Попередні статті були присвячені підсумкам Загальнодозиметричної паспортизації України і часовій динаміці зовнішнього опромінення у чорнобильській зоні відчуження. Повний текст статті підготовлений засобами Google Knol і розташований тут.

За результатами експериментальних досліджень формування зовнішнього опромінення населення у чорнобильській зоні відчуження і на прилеглих територіях, що проводились у 1995-1998 роках у рамках міжнародного співробітництва державного підприємства “РАДЕК” та Японського дослідного інституту атомної енергії (JAERI) визначено конверсійний фактор переходу від щільності забруднення ґрунту Cs-137 до індивідуальної річної дози людини, що становив 0.7 мкЗв/рік/(кБк/кв.м). Показано, що Загальнодозиметрична паспортизація України завищує значення середньої індивідуальної річної дози у 2-3 рази. Також визначено внесок у індивідуальну дозу зовнішнього опромінення від джерел нечорнобильського походження у 0.9 мЗв/рік, коефіцієнт запасу для визначення дози на критичну групу населення - 3, коефіцієнт екранування для осель, в умовах сіл чорнобильської зони відчуження і прилеглих територій, що становить 4.8, а також коефіцієнт режимної поведінки, що становить 0.39.

Джерела:

• О.О.Бондаренко. Формування  зовнішнього опромінення  населення у чорнобильській зоні відчуження і на прилеглих територіях: Журнал ТРЗУ, 5 жовтня 2010 р. (urpsspot.wordpress.com/)