Чому аварії на Фукусімі можна було запобігти

Громадська думка в багатьох країнах обернулася проти ядерної енергії після березневої аварії 2011 року на АЕС Фукусімі Даїчі, Японія. Велика кількість радіоактивних матеріалів, що були викинуті у навколишнє середовище, викликали значні людські страждання і значні ділянки землі стали непридатними для житла. Операція з очищення займе десятиліття і може коштувати сотні мільярдів доларів. Проте, аварії на Фукусімі можна було запобігти ...

... Якби власник заводу, Tokyo Electric Power Company (TEPCO), і регулятор Японії, Агентство з ядерної та промислової безпеки (NISA), дотримались кращої міжнародної практики і стандартів, то можна припустити, що вони могли б передбачити можливість удару масивної цунамі по АЕС. АЕС витримала б цунамі, якщо її конструкція була б раніше модернізована відповідно до сучасних підходів безпеки.

Методи, що використовували TEPCO і NISA для оцінки ризиків від цунамі, відстали від міжнародних стандартів принаймні в трьох аспектах:

• Недостатня увага була приділена свідченням про великі цунамі, що затоплюють області навколо АЕС приблизно раз на тисячу років.
• Комп'ютерне моделювання загрози цунамі було недостатнім. Найголовніше, попереднє моделювання, що проводилося в 2008 році, зазначило, що небезпека цунамі для АЕС була серйозно недооцінена. Ці висновки не були взяті до уваги і лише 7 березня 2011 року вони були доведені до NISA.
• Регулятору NISA не вдалося розглянути результати моделювання, проведеного TEPCO, та сприяти розвитку відповідних інструментів комп'ютерного моделювання.

Під час аварії, критично важливі системи безпеки атомних електростанцій в деяких країнах, особливо в європейських, були - як щось само собою зрозуміле - набагато краще захищені, ніж в Японії. Після повені на АЕС Блайє у Франції в 1999 році європейські країни істотно підвищили захист своїх АЕС від екстремальних зовнішніх подій. Японські оператори знали про цей досвід, і TEPCO могла і повинна була оновити АЕС Фукусіма Даїчі.

Кроки, які могли б запобігти великій аварії на випадок, якщо АЕС була б затоплена масивною цунамі, такою, що вразила АЕС у березні 2011 року, включають в себе:

• Захист аварійних джерел електричної енергії, у тому числі дизель-генераторів і батарей, шляхом переміщення їх на більш високі місця або приміщення їх у водонепроникні бункери;
• Створення водонепроникних з'єднань між аварійними джерелами електричної енергії та основними системами безпеки, а також
• Посилення охорони морських насосів (які використовуються для передачі тепла від заводу до океану і охолодження дизель-генератори) та / або побудови резервних засобів для відводу тепла.

Хоча не існує єдиної причини, чому TEPCO і NISA не слідували кращій міжнародній практиці і стандартам, певна кількість потенційних причин може бути ідентифікована. Регулятору NISA не вистачає незалежності як від державних органів, що відповідальні за просування ядерної енергетики, так і від промисловості. У японській атомній промисловості, спостерігається акцент на сейсмічній безпеці для виключення інших можливих ризиків. Система бюрократичної та професійної передачі інформації безпосередньо через рівні ієрархії працює таким чином, що ядерні чиновники не бажають приймати поради від експертів за межами поля. Ті ядерні фахівці також не змогли ефективно використовувати місцеві знання. І, мабуть, найголовніше, багато хто вважав, що серйозної аварії було просто не могло бути.

В кінцевому рахунку, аварія Фукусіма не розкриває раніше невідомих фатальних недоліків, пов'язаних з атомною енергетикою. Скоріше, аварія, що сталась, підкреслює важливість періодично переглядати безпеку АЕС з урахуванням динамічних зовнішніх загроз і втілювати передовий досвід, а також необхідність ефективного регулятора для нагляду за цим процесом.

Джерело:

James M. Acton and Mark Hibbs. Why Fukushima Was Preventable. Nuclear Policy, March 2012

Скачать: http://carnegieendowment.org/files/fukushima.pdf