БіБіСі: Володимир Токаревський - чи вирішує нове Укриття-2 покладені на нього задачі?

Радіопрограма «Ранок з БіБіСі» від 21 квітня 2011 року представила інтерв’ю з проф. Володимиром Токаревським, яке вів журналіст Фідель Павленко. Питання аж надто актуальне: чи вирішує нове Укриття-2 над зруйнованим 4-м блоком Чорнобильської АЕС задачі, покладені на нього? Прочитайте відверті думки фахівця з цього приводу.

Ведучий: А поки повертаємось до теми Чорнобиля. Фізик-ядерник Володимир Токаревський належить до числа критиків проекту Укриття над зруйнованим 4 блоком. Це чоловік, який знає чим конфайнмент відрізняється від контайнмента. Якщо послухаєте, то і ви знатимете. Перше запитання Фіделя Павленка до нього було, які головні недоліки він бачить.

Т. Він не влаштовує не мене, а багато фахівців концептуально. Тобто його призначення зараз зовсім не відповідає меті перетворення об’єкта Укриття в екологічно безпечну систему. Це надзвичайно дорогий проект, який орієнтований, як то кажуть, на освоєння мільярдів Євро. А будівельники люблять такі проекти. Вони, як то кажуть, чим дорожче, тим краще. А справа в тому, що сам по собі він не вирішує основної проблеми. А саме це конфайнмент, а не контайнмент. Різниця тут не тільки в різниці в одній літері в одному слові, а ще в тому, що конфайнмент це не герметична споруда. Тобто повітря і аерозолі, які знаходяться всередині цього об’єкту вони абсолютно вільно попадають назовні. Тобто він закриває усі ці радіоактивні матеріали для того, щоб їх не було видно з вулиці, скажімо. Але безпека полягає не в тому щоб його не бачити, а в тому щоб їм не дихати.

Ф. Але, якщо з старого саркофагу, з усіх оцих щілин які там напіврозваленого все одно і далі іде витік радіації, яку ми все одно не бачимо, як ви кажете, з вулиці. То принаймні цей буде герметичнішим.

Т. Ні. Справа в тому, що той об’єкт, який є, він уже герметичний. І оті розмови стосовно тисяч квадратних метрів щілин, це не просто перебільшення, а це просто казочка якась така, спеціально зроблена для того, щоб просити гроші, більше грошей.

Ф. Тобто, ви вважаєте, що старий Саркофаг, до якого звикли усі в Україні і в усьому світі знають його фотографії, він би міг стояти і стояти і нормально безпечно зберігати оці залишки напівзруйнованого реактора?

Т. Ні. Вибачаюсь, ні. Як зберігати, то тоді треба інший проект реалізувати, так званий «Моноліт», якщо зберігати. Ми говоримо про іншу, як то кажуть, проблему, про проблему вилучення цих радіоактивних матеріалів із середини об’єкту. А для цього нова арка, чи конфайнмент, чи то Укриття-2 не потрібні. І це не те, що я кажу, що мені щось не подобається.

Ф. Як фахівець, в чому головні його недоліки ви бачите? І насправді він вже настільки поганий проект, який чорнобильські проблеми по суті не вирішить?

Т. По-перше, якщо говорити про перетворення на екологічно безпечну систему, це означає що в цьому об’єкті немає жодної небезпеки. Небезпека полягає саме в тих радіоактивних матеріалах, що там є. Їх треба вилучити. Конфайнмент чи арка він розрахований на термін експлуатації 100 років з продовженням ще на 100, а може 300 років. Тобто питання не стоїть про вилучення. Друге. Сам по собі конфайнмент це не фабрика по вилученню радіоактивних відходів. Це, чесно кажучи, я вибачаюсь за грубість, це халабуда над залишками палива. Кожні 15 років цю халабуду треба буде ремонтувати. Чорнобильска станція прорахувала скільки треба буде на ремонт і на обслуговування. Вони озвучують цифру 100 мільйонів Євро на рік. Уявіть собі, значить за 10 років експлуатації (нового об’єкту Укриття – прим. ред.) Україна за рахунок свого власного бюджету буде витрачати мільярд Євро. Ви гадаєте, що донори будуть це фінансувати? Не будуть. А об’єкт розрахований на 100 років. Ну це, як то кажуть, взагалі …

Ф. Пане Володимире, от ви знаєте загально побутує така теорія і думка і, я думаю, що пересічні громадяни, пересічні українці, а можливо і люди за кордоном розуміють взагалі сенс оцього нового укриття у тому, що би, по-перше, убезпечити від подальшого викиду радіоактивних речовин, які, нехай не в таких масштабах як інші кажуть, ви кажете, що ці тріщини, щілини у старому Саркофазі набагато менші, а, по-друге, почати вигрібати оті залишки ядерного палива. Ви хочете сказати, що цього не буде? Його не будуть звідти забирати?

Т. Я хочу сказати, по-перше, що щілини у цьому об’єкті не тисячі квадратних метрів, а їх взагалі немає. Жодної щілини в саркофазі немає. Там просто є технологічні, як то кажуть, щілини між, коли ви покриваєте будинок, і один лист поклали на іншій, там є щілина. Ті щілини, як то кажуть, були ліквідовані на етапі так званої стабілізації об’єкту Укриття упродовж 2001 – 2008 років. По-друге, кількість пилу, який там є всередині завжди, як то кажуть, перебільшувалась. То називали тисячі тон, то десятки тон, то сотні тон. Я же кажу зовсім про інше. Про утворення так званих мікроаерозолей, субмікронних наноаерозолей. Оці аерозолі вони нічим не уловлюються, як вони попадають в атмосферу, то вони ідуть по всьому світу. Немає жодної системи, яка буде уловлювати ці аерозолі, бо об’єкт негерметичний. Друге, і головне. Від того проекту, який анонсувався у 2004 році, а там дійсно була фабрика, там були крани, щоб розбирати нестійкі конструкції, щоб всередині збудувати якісь спеціальні лінії для того, щоб можна б було фрагментувати. Весь час, як то кажуть, вартість зменшують, бо вона збільшується за рахунок чого, за рахунок того, що викидають саме всі технології для вилучення і якоїсь попередньої обробки, переробки цих відходів.

Ф. Тобто цього проекту фабрики вже немає?

Т. Немає.

Джерело:

• bbc.co.uk