Бухта Чажма - похмурий предвіснік Чорнобиля

Твердження про унікальність чорнобильської аварії, про неймовірне співпадіння ланцюга малоімовірних подій, що зрештою призвели до вибуху...

Твердження про унікальність чорнобильської аварії, про неймовірне співпадіння ланцюга малоімовірних подій, що зрештою призвели до вибуху 4-го реактора Чорнобильської АЕС, є хибним. Нині малозгадувана надзвичайна подія, дивним чином схожа своєю нерозважністю і наслідками, відбулась за 9 місяців до чорнобильської аварії у тій же країні - СРСР.

10 серпня 1985 року біля пірса №2 30-го судноремонтного заводу (СРЗ) Міністерства оборони СРСР в бухті Чажма (селище Шкотово-22) при проведенні планового перезавантаження активної зони (АЗ) ядерного реактора атомного підводного човна (АПЧ) К-431 проекту 675 Тихоокеанського флоту (ТОФ) СРСР відбулася ядерна аварія. Це стало другою подібною надзвичайною подією (НП) з радянськими ядерними «Наутілусами» (перше відбулося у Северодвінську 12 лютого 1965 року).

У квітні 1985 р. резервний 298-й екіпаж дивізії підводних ракетоносців ТОФ, що базувалась у затоці Володимира (Ольгинський район Приморського краю), прийняв К-431. Це був один із серійних підводних човнів проекту 675, переданих флоту ще у 1961-1967 рр. Він мав 8 пускових установок крилатих ракет і два ядерні реактори на теплових нейтронах типу ВМ-А потужністю 72 МВт кожний. Екіпажу належало відпрацювати повний курс завдань бойової підготовки. Для цього необхідно було замінити відпрацьоване ядерне паливо.

К-431 перейшов з місця постійного базування в бухту Чажма в 50 км на схід від Владивостока і встав до пірсу 30-го СРЗ. Перевантаженням зони займалася берегова технічна база (БТБ).

На початку серпня 1965 р. офіцери перевантажувальної команди благополучно замінили активну зону (AЗ) на одному реакторі, а при перевантаженні 2-го відбулась НП.

Коли в реактор завантажені всі елементи AЗ, його кришка ставиться на місце, обтягується, потім проводяться гідравлічні випробування реактора під певним тиском. Кормовий реактор цього випробування не пройшов, у ньому спостерігався витік з контуру при тиску, в 3 рази меншому за специфікацією. Про цю НП слід було негайно доповісти по команді і оперативній службі аж до Головного технічного управління (ГТУ) ВМФ, але офіцери перевантажувальної групи вирішили не доповідати.

Була п'ятниця, 9 серпня 1985 року. Вони вирішили в суботу, 10 серпня, перейти на АПЛ і "нишком" усунути причину. А причиною НП став сторонній предмет, що потрапив на ущільнювальне мідне кільце. Офіцери вирішили підняти кришку реактора, очистити кільце, поставити кришку на місце і знову провести гідравлічне випробування. Буде все нормально - і кінці у воду.

Вони були впевнені, що все пройде гладко. Згідно з діючими документами, на кожній операції № 1 повинні бути присутніми офіцери Технічного управління (ТУ) флоту - навіть у тому випадку, коли БТБ передані зі складу ТУ ТОФ до 4-ї флотилії.

Настав цей фатальний день. 11 офіцерів перевантажувальної команди зняли кріплення з кришки реактора і кран плавучої майстерні почав піднімати її. Розрахувавши відстань, на яку кран міг підняти кришку так, щоб не почалася ланцюгова реакція, офіцери не знали, що разом з кришкою вгору пішла компенсуюча решітка й інші поглиначі. Створилася критична ситуація, подальший хід подій залежав від найменшої випадковості. І вона відбулася.

Кришка з компенсуючими решітками і поглиначами висіла на крані, а кран стояв на плавмайстерні, яка могла гойднутися в ту чи іншу сторону, тобто ще більше підняти кришку на пусковий рівень або опустити. Саме в той момент з моря прибув торпедолов і на швидкості в 11-12 вузлів пройшов по бухті - незважаючи на попереджуючі сигнали на брандвахті! Від торпедолова пішла хвиля, гойднувши плавмайстерню з краном. У результаті кришка реактора була висмикнута з усією системою поглиначів на ще більшу висоту і реактор вийшов на пусковий рівень. Відбулася ланцюгова реакція.

Виділилося величезна кількість енергії, стався викид всього, що було в реакторі, над ним і поруч з ним вгору. Перевантажувальний будиночок згорів і випарувався, в цьому спалаху згоріли всі офіцери-перевантажники, кран на плавмайстерні вирвало і викинуло в бухту. Кришка реактора вагою в 12 т вилетіла (за свідченнями очевидців) вертикально вгору на висоту кілька сот метрів і знову звалилася вниз на реактор. Потім вона звалилася на борт, розірвавши корпус АПЧ нижче ватерлінії. Вода з бухти линула в реакторний відсік. Все, що було викинуто в момент вибуху, лягло на акваторію бухти, пірси, завод, сопки і селище.

Вітер дув з боку бухти на завод і селище. У лічені хвилини все навколо вибухнувшого човна і все, що потрапило в слід викиду, стало радіоактивним. Рівні гамма-випромінювання в десятки, сотні разів перевищували санітарну норму. Це сталося о 12:05.

http://garry-71.livejournal.com/5647.html

Залишки тіл ще два тижні збирали по акваторії бухти.

З того моменту на 30-му СРЗ силами екіпажу вибухнувшого човна, екіпажами інших човнів, що стояли на ремонті, і фахівцями заводу почалася боротьба з вивільнившимся «ядерним джином». Владивосток від долі далекосхідного Чорнобиля врятувала природа: вітер дув з моря і навколишні гори затиснули ядерний гриб, а дощ, що виник, змусив його випасти на найближчі гірські схили. Останки загиблих, які знайшли в різних місцях бухти, кремували і поховали на території військової частини в сусідній бухті Сисоєва. Попіл рівномірно розсипали по десяти нержавіючих циліндрах і опустили глибоко в шурфи.

Знівечений атомохід звільнили від берегових тросів і буксиром на повному ходу загнали на мілину, щоб не допустити затоплення човна. Вже потім, не зумівши повністю дезактивувати човен, його вибухнувший реактор залили бетоном і відбуксирували на довгострокове зберігання до так званого «нульового пірсу» в розташованій на іншій стороні затоки бухті Павловського, де човен стоїть й досі.

На базі тоді навіть не знайшлося приладів для вимірювання таких високих доз радіації, і тільки в лабораторії по золотій обручці на відірваному пальці одного із загиблих учасників перезавантаження реактора визначили, що “ядерна пожежа” в бухті Чажма був утричі потужніший за Чорнобиль.

У пресі з приводу ядерної аварії в бухті Чажма вже неодноразово фігурували дані і про ступінь забруднення території, і про силу вибуху, і про заходи з дезактивації місця ураження. Тільки про тих, хто за халатність одних заплатив геройством, хто без засобів спецзахисту боровся з «ядерним джином», не допустивши перетворення півдня Примор'я в «далекосхідний Чорнобиль», говорили мало.

За офіційною версією від наслідків опромінення постраждало понад 300 людей, скільки померло - невідомо. Схоже, повної правди в цьому питанні не знає ніхто. Або не хоче знати, інакше чим пояснити той факт, що учасники ліквідації тієї аварії з такими труднощами й досі вибивають у держави передбачені пільги.

Джерела:

Пов`язані

Статті 9112217550539567268

Дописати коментар Default Comments

Переклад

Кількість переглядів

Останні

Архів блогу

Кола Google+

item