Бухта Чажма - похмурий предвіснік Чорнобиля
Твердження про унікальність чорнобильської аварії, про неймовірне співпадіння ланцюга малоімовірних подій, що зрештою призвели до вибуху...
http://urps-notices.blogspot.com/2011/02/blog-post_1351.html
Твердження про унікальність чорнобильської аварії, про неймовірне співпадіння ланцюга малоімовірних подій, що зрештою призвели до вибуху 4-го реактора Чорнобильської АЕС, є хибним. Нині малозгадувана надзвичайна подія, дивним чином схожа своєю нерозважністю і наслідками, відбулась за 9 місяців до чорнобильської аварії у тій же країні - СРСР.
10 серпня 1985 року біля пірса №2 30-го судноремонтного заводу (СРЗ) Міністерства оборони СРСР в бухті Чажма (селище Шкотово-22) при проведенні планового перезавантаження активної зони (АЗ) ядерного реактора атомного підводного човна (АПЧ) К-431 проекту 675 Тихоокеанського флоту (ТОФ) СРСР відбулася ядерна аварія. Це стало другою подібною надзвичайною подією (НП) з радянськими ядерними «Наутілусами» (перше відбулося у Северодвінську 12 лютого 1965 року).
У квітні 1985 р. резервний 298-й екіпаж дивізії підводних ракетоносців ТОФ, що базувалась у затоці Володимира (Ольгинський район Приморського краю), прийняв К-431. Це був один із серійних підводних човнів проекту 675, переданих флоту ще у 1961-1967 рр. Він мав 8 пускових установок крилатих ракет і два ядерні реактори на теплових нейтронах типу ВМ-А потужністю 72 МВт кожний. Екіпажу належало відпрацювати повний курс завдань бойової підготовки. Для цього необхідно було замінити відпрацьоване ядерне паливо.
К-431 перейшов з місця постійного базування в бухту Чажма в 50 км на схід від Владивостока і встав до пірсу 30-го СРЗ. Перевантаженням зони займалася берегова технічна база (БТБ).
На початку серпня 1965 р. офіцери перевантажувальної команди благополучно замінили активну зону (AЗ) на одному реакторі, а при перевантаженні 2-го відбулась НП.
Коли в реактор завантажені всі елементи AЗ, його кришка ставиться на місце, обтягується, потім проводяться гідравлічні випробування реактора під певним тиском. Кормовий реактор цього випробування не пройшов, у ньому спостерігався витік з контуру при тиску, в 3 рази меншому за специфікацією. Про цю НП слід було негайно доповісти по команді і оперативній службі аж до Головного технічного управління (ГТУ) ВМФ, але офіцери перевантажувальної групи вирішили не доповідати.
Була п'ятниця, 9 серпня 1985 року. Вони вирішили в суботу, 10 серпня, перейти на АПЛ і "нишком" усунути причину. А причиною НП став сторонній предмет, що потрапив на ущільнювальне мідне кільце. Офіцери вирішили підняти кришку реактора, очистити кільце, поставити кришку на місце і знову провести гідравлічне випробування. Буде все нормально - і кінці у воду.
Вони були впевнені, що все пройде гладко. Згідно з діючими документами, на кожній операції № 1 повинні бути присутніми офіцери Технічного управління (ТУ) флоту - навіть у тому випадку, коли БТБ передані зі складу ТУ ТОФ до 4-ї флотилії.
Настав цей фатальний день. 11 офіцерів перевантажувальної команди зняли кріплення з кришки реактора і кран плавучої майстерні почав піднімати її. Розрахувавши відстань, на яку кран міг підняти кришку так, щоб не почалася ланцюгова реакція, офіцери не знали, що разом з кришкою вгору пішла компенсуюча решітка й інші поглиначі. Створилася критична ситуація, подальший хід подій залежав від найменшої випадковості. І вона відбулася.
Кришка з компенсуючими решітками і поглиначами висіла на крані, а кран стояв на плавмайстерні, яка могла гойднутися в ту чи іншу сторону, тобто ще більше підняти кришку на пусковий рівень або опустити. Саме в той момент з моря прибув торпедолов і на швидкості в 11-12 вузлів пройшов по бухті - незважаючи на попереджуючі сигнали на брандвахті! Від торпедолова пішла хвиля, гойднувши плавмайстерню з краном. У результаті кришка реактора була висмикнута з усією системою поглиначів на ще більшу висоту і реактор вийшов на пусковий рівень. Відбулася ланцюгова реакція.
Виділилося величезна кількість енергії, стався викид всього, що було в реакторі, над ним і поруч з ним вгору. Перевантажувальний будиночок згорів і випарувався, в цьому спалаху згоріли всі офіцери-перевантажники, кран на плавмайстерні вирвало і викинуло в бухту. Кришка реактора вагою в 12 т вилетіла (за свідченнями очевидців) вертикально вгору на висоту кілька сот метрів і знову звалилася вниз на реактор. Потім вона звалилася на борт, розірвавши корпус АПЧ нижче ватерлінії. Вода з бухти линула в реакторний відсік. Все, що було викинуто в момент вибуху, лягло на акваторію бухти, пірси, завод, сопки і селище.
Вітер дув з боку бухти на завод і селище. У лічені хвилини все навколо вибухнувшого човна і все, що потрапило в слід викиду, стало радіоактивним. Рівні гамма-випромінювання в десятки, сотні разів перевищували санітарну норму. Це сталося о 12:05.
 |
| http://garry-71.livejournal.com/5647.html |
Залишки тіл ще два тижні збирали по акваторії бухти.
З того моменту на 30-му СРЗ силами екіпажу вибухнувшого човна, екіпажами інших човнів, що стояли на ремонті, і фахівцями заводу почалася боротьба з вивільнившимся «ядерним джином». Владивосток від долі далекосхідного Чорнобиля врятувала природа: вітер дув з моря і навколишні гори затиснули ядерний гриб, а дощ, що виник, змусив його випасти на найближчі гірські схили. Останки загиблих, які знайшли в різних місцях бухти, кремували і поховали на території військової частини в сусідній бухті Сисоєва. Попіл рівномірно розсипали по десяти нержавіючих циліндрах і опустили глибоко в шурфи.
Знівечений атомохід звільнили від берегових тросів і буксиром на повному ходу загнали на мілину, щоб не допустити затоплення човна. Вже потім, не зумівши повністю дезактивувати човен, його вибухнувший реактор залили бетоном і відбуксирували на довгострокове зберігання до так званого «нульового пірсу» в розташованій на іншій стороні затоки бухті Павловського, де човен стоїть й досі.
На базі тоді навіть не знайшлося приладів для вимірювання таких високих доз радіації, і тільки в лабораторії по золотій обручці на відірваному пальці одного із загиблих учасників перезавантаження реактора визначили, що “ядерна пожежа” в бухті Чажма був утричі потужніший за Чорнобиль.
У пресі з приводу ядерної аварії в бухті Чажма вже неодноразово фігурували дані і про ступінь забруднення території, і про силу вибуху, і про заходи з дезактивації місця ураження. Тільки про тих, хто за халатність одних заплатив геройством, хто без засобів спецзахисту боровся з «ядерним джином», не допустивши перетворення півдня Примор'я в «далекосхідний Чорнобиль», говорили мало.
За офіційною версією від наслідків опромінення постраждало понад 300 людей, скільки померло - невідомо. Схоже, повної правди в цьому питанні не знає ніхто. Або не хоче знати, інакше чим пояснити той факт, що учасники ліквідації тієї аварії з такими труднощами й досі вибивають у держави передбачені пільги.
