Чорнобильська катастрофа. Правда нікому не потрібна

Конкурс плакатів "Чорнобиль не має
минулого часу". Жовтоводський
професійний ліцей. http://gvpl.at.ua

"Щоб країна могла жити, потрібно, щоб жили права". Цими словами славетного польського поета Адама Міцкевича розпочинає серію своїх публікацій, присвячених 25 роковинам Чорнобильської катастрофи, Віктор Маринич.

Втрачені ілюзії або невивчені уроки історії ...

Десятки разів брався за цей матеріал, і кожен раз відкладав його. А готувати почав до 20-річчя Чорнобильської катастрофи. Вже перші слова на сторінці викликають асоціацію з тургеневським афоризмом: «Думка, що висловлена - є брехня». Як передати словами української (чорновий варіант писався українською мовою) або російської (для розширення аудиторії) мови сплетені в тугий вузол людські пристрасті, технічні проблеми, щедро присмачені політичним соусом?

Ось Ви, середньостатистичний, просто цікавий, читач, або навпаки, інтелектуал, який вишукує «хитромудрі» думки в Інтернеті, можете довести сторонньому спостерігачеві, який живе в країні, що пережила аварію на блоці № 4 Чорнобильської АЕС, названу планетарним кошмаром? Чим же, будьте ласкаві запитати?

Приміром, широким, всенародним, бурхливим обговоренням Проекту Ядерного Кодексу України! Так, так! Того самого Кодексу, який Міненерговуглепром за завданням Уряду виставив на всенародне обговорення на початку року, і яке закінчилося пару тижнів тому. Ви, напевно, теж активно подискутували на цю тему? Якщо, звичайно, вдалося. А то ж не пробитися було від бажаючих взяти участь в обговоренні як на радіо, телебаченні, так і в друкованих ЗМІ.

... 

З великою часткою ймовірності можна говорити, що вітчизняні «зелені» ніколи не читали статтю свого брата-еколога "Ризик - плата за комфорт", Василь Бігун, асоціація "Безпека життя i дiяльностi людини", "Дзеркало тижня", 2003 рік. Це ж пише не лобіст ядерної енергетики, а розсудливий еколог, патріот України. Нижче кілька фрагментів зі статті.

«... За показником небезпечних аварій Українські атомні електростанції з усіма існуючими типами реакторів особливо не виділяються серед АЕС тридцяти однієї країни світу.

Вплив на здоров'я іншого небезпечного фактора-радіоактивних викидів під час роботи АЕС-встановили фахівці Українського НДІ екологічних проблем (м. Харків), порівнявши їх з опроміненням від теплових станцій. Опромінення від теплових електростанцій відбувається унаслідок вмісту у вугіллі різних радіоактивних елементів, включаючи уран, торій, радій, свинець та інші радіоактивні ізотопи. Невеликі їх кількості при спалюванні вугілля (ТЕС за добу спалює 50-60 вагонів вугілля) призводять до значних викидів радіоактивності (в залежності від родовища вугілля і ступеня очищення).

Порівняння величин індивідуальних і колективних доз, нормованих на одиницю потужності. показує, що дози від теплових електростанцій майже в 50 разів перевищують дози від атомних ...».

Але зазначений автор не сказав про іншу небезпеку. Підійдемо до її розгляду з іншого боку. Припустимо, знайдуться «стоїки» серед «зелених» і їх підтримає населення. І їм вдасться за прикладом німецьких «зелених» прийняти Закон про виведення з експлуатації за 10-20 років атомної енергетики і заборону на введення в експлуатацію нових блоків АЕС. А для цього вони готові пожертвувати (ну не смійтеся так голосно! Не можна ж так! Хоча б у щось треба вірити!) Своїм благополуччям і скоротити кожен у своїй родині споживання електроенергії. Пропорційно частці «атомної» електроенергії. Тобто, на 50%, відключивши холодильники, кондиціонери, телевізори, замінивши електролампи освітлення на «економ». Виявляється цього мало! Навіть відмовившись від електропечей та електроосвітлення, повністю знеструмивши квартиру на Оболоні або Русанівці, не вийде у розрахунку на сім'ю скоротити споживання електроенергії удвічі. Виявляється, більше половини її йде на ліфти, тепломережа, подачу холодної і гарячої води, відведення каналізаційних стоків, вуличне освітлення, електротранспорт і ще дещо по дрібниці!

Правда ж, тяжко просто так відмовитися від перерахованих благ цивілізації. Але й цього мало! Адже з решти 50% споживаної електроенергії, майже 40% виробляється на теплових електростанціях. На поновлюваному, умовно екологічно безпечній (забудемо на час про мільйони гектар втрачених чорноземів, квітучих влітку водосховищах та ін) джерелі електроенергії - гідроелектростанціях (ГЕС) виробляється всього 9% електроенергії. Німці погодилися на зазначене вище опромінення від теплових електростанцій (ТЕС). Чому? Та й тому, що і їх «зелені» сказали не всю правду про небезпеку ТЕС. Мається на увазі, крім сказаної Бігуном прямої радіаційної небезпеки, ще й непряма. Це вуглець! Він, рідненький. Це при його видобутку на відстані 2-3, іноді 5-10 кілометрів від центрального стовбура вугільної шахти через вентиляційні стволи найпотужніші вентилятори, зі збиває з ніг струменем відсмоктується з шахти повітря, викидають у довкілля друге століття радіоактивний інертний газ радон, сумарною активністю тисячі, мільйони кюрі. А в тих самих, оспіваних у піснях териконах, у відвалах пустих порід (які ще й вибухають, як це було 50 років тому в той же рік, що і Куренівська трагедія 13 березня 1961-го), навіть у самому центрі Донецька, на околиці Луганська, Червонограда зберігаються ті ж самі тисячі і мільйони кюрі активності! Того ж порядку активність "складувати" на золошлаковідвалів ТЕС. Подвоїти чи потроїти їх запропонують нам наші «зелені» паралельно із закриттям АЕС?

А хто порівняв тривалість життя вітчизняних шахтарів? А це ж не «ліквідатори» Чорнобильської аварії! А всього населення в регіонах вугільних шахт? Вам, запевняю Вас у цьому, не знадобиться зазначена статистика, якщо ви «поштовхаєтеся» по містах і селах Донбасу кілька днів. Ваше око, око стороннього спостерігача відразу помітить чомусь відносно мала кількість старичків в загальній масі народу донбаського. А чому? Напевно, здогадалися.

Упевнений, що всі ті, хто проти атомної енергетики, не читали і таку статтю: «Проблеми енергетики» В.А.Легасов, І.І.Кузьмін в книзі "Ядерна та термоядерна енергетика майбутнього", М. Вища школа, 1987. Якщо пам'ять не зраджує, саме там показано, чим загрожує, наприклад шлях заміни АЕС сонячними електростанціями. Для цього, грубо кажучи, треба десятикратно наростити потужність АЕС ???!!!, добути багато-багато того самого вуглецю і до нього залізної руди, виплавити сталь, набудувавши для цього заводи, з неї зробити тисячі кораблів, великовантажних авто і екскаваторів, розкопати півземлі, добути в Африці та інших місцях боксити - руду, яку до нас в Україну везуть з Африки, з якої, у свою чергу, отримують на Миколаївському заводі глинозем. І вже з глинозему в Запоріжжі виплавляють в дуже енергоємних печах алюміній. І, набудувавши для зазначених цілей металургійних і машинобудівних заводів, людство тільки й зможе замістити атомні електростанції сонячними. Можна, звичайно, зайнятися і вітровими електростанціями, від яких все живе вмирає на десятки кілометрів навколо. Та й навіщо нам якісь ховрашки і пташки? Але тут потенційні запаси енергії поменше, ніж сонячної.

Найголовніше у зазначеній статті покійного академіка Легасова не ці вражаючі аргументи. А те, що весь процес, вся логічний ланцюжок заміни атомної енергетики альтернативними її видами призводить до викиду в навколишнє середовище такої кількості звичайних отруйних і канцерогенних речовин, що Чорнобильська поразка Землі буде виглядати іграшковою на цьому фоні!

На кілька порядків безпечніше для екології робота теплових електростанцій на мазуті, і, особливо, на газі. А де їх узяти? Може в «Газпромі»? Але багато хто після цього запалять лучину і забудуть смак м'яса, так як воно буде гривень по 500 за кілограм. А молочко дітворі - по сотні за літр. Ми такого життя хочемо?

Ось тому і прав Василь Бігун, кажучи: «В українській пресі часто зустрічаються «наукові» роботи, виконані за закордонні гранти, типу «Енергетичний потенціал гною в Україні», «Спалювання соломи» тощо. Якщо такі підходи переможуть, залишимося ми з гноєм і соломою в «незалежній» України чиїмись рабами.

От скажіть мені, шановні читачі, чому не турбувалися проблемами вітчизняної медицини «Спілка інвалідів Чорнобиля», «Союз-Чорнобиль України», інші чорнобильські організації. Або автор не правий, вважаючи, що їм, у порівнянні з середньостатистичними жителями, багаторазово більше довелося тривалий час лікуватися, в повній мірі відчути всі «принади» вітчизняної охорони здоров'я?

Або автор став «короткозорим» і «глухим», не звернувши увагу на бурхливе обговорення на всіх вітчизняних каналах телебачення, шустеро-куликово-киселевських шоу, у всіх «пристойних» газетах, винесених на загальне обговорення (яке зараз закінчується) двох найважливіших базових Законів в галузі функціонування лікувальних закладів і в цілому охорони здоров'я? І зараз, сидячи за клавіатурою комп'ютера, пропустив обговорення проекту найважливішого Закону про права пацієнта?

Або це просто-напросто тихо померло, встигнувши народитися в «помаранчевих» муках,, громадянське суспільство?

І після таких аргументів Ви все ще зможете чимось аргументувати стороннього спостерігача з Америки чи Європейського Союзу в жахливих наслідках для української нації Чорнобильської катастрофи?

Не поспішайте, шановний читачу, звинувачувати автора у створенні «трактату на захист атомної енергетики»? Це тільки перша частина великої статті. Автор просто не встиг сказати багато, багато «теплих» слів, «облитих гіркотою і злістю», як писав Великий Поет, на адресу ядерної енергетики. Наш аналіз буде продовжений.

Джерело:

http://politiko.ua/blogpost59757