Пропозиція нового стандарту українсько-латинської транслітерації

Парадоксальність українсько-латинської транслітерації полягає в тім, що за наявності в українській абетці 34 літер (враховуючи апостроф) при транслітерації на латину, що нараховує 26 літер, використовується навіть не весь латинський алфавіт, а лише 23 літери.

Одним з результатів цього є те, що основною проблемою офіційно уживаних в Україні стандартів транслітерації залишається невідповідність критеріям зворотності транслітерації, що створювало і створюватиме у майбутньому проблеми, пов'язані з помилками неоднозначності транслітерації.

Виправити ситуацію покликана модифікація стандарту ТКПН, що представлена нижче. Рухатимемось послідовно по окремих групах кириличних літер.

Перша група більш менш стабільна. До неї відносяться букви, однобуквенна транслітерація яких не викликає суперечок або двозначностей:

А => A, Б => B, В => V, Д => D, Е => E, З => Z, І => I, К => K, Л => L,
М => M, Н => N, О => O, П => P, Р => R, С => S, Т => T, Ф => F, У => U

В багатьох транслітераціях для позначення кириличних букв "И" та "Й" використовують одну латинську літеру "Y". Для читання транслітерованого таким чином тексту потрібне добре знання мови. Отже, перед переходом до групи м'яких голосних необхідно чітко зафіксувати різницю між кириличними "И" та "Й" наступним чином:

И => Y, Й => J

Після такого визначення транслітерація групи м'яких голосних з використанням передуючої літери "J" чітко відображатиме їх фонетичну структуру і виглядатиме таким чином:

Є => JE, Ї => JI, Ю => JU, Я => JA

Інша неоднозначність в різних стандартах транслітерації стосується букви "Г". Деякі стандарти використовують у якості латинського еквівалента букву "G", інші - букву "H". Враховуючи те, що в українській мові є дві близькі за звучанням і написом літери - глуха "Г" і тверда "Ґ", природнішим аналогом латинської букви "G" є кирилична тверда "Ґ".

Ґ => G

Окрім того латинська буква "H" використовується для позначення декількох більш глухих і шиплячих приголосних - ZH, CH, SH. Отже в пропонованому стандарті латинська буква "H" не використовується як самостійний звук, а лише у якості модифікатора більш дзвінких і твердих приголосних наступним чином:

Г => GH, Ж => ZH, Ч => CH, Ш => SH

Далі переходимо до групи з чотирьох букв, транслітерація яких й досі нестабільна від стандарту до стандарту. Тому за основу транслітерації запропоновано взяти історичний або образно-графічний аспект. Пам'ятаємо, що кирилична "Х" і латинська "X" мають єдиного грецького предка - "χ" і, до того ж, виглядають схоже. В підсумку маємо більш короткий запис літери (замість "KH") і використовуємо незадіяну латинську літеру. Наступна пара "Ц" => "C" застосовується деякими стандартами транслітерації. До того ж, уникаючи німецького еквіваленту "TS", економимо один знак при написанні. Наступною пара "Щ" => "W" виглядає дещо креативно, але причини для цього теж вагомі. По перше, зазвичай стандарти використовують три літери для латинського еквівалента - "SCH" або "SHH". По друге, латинська буква "W", котра ніяк не використовується, навдивовиж графічно схожа на кириличну "Щ". Щодо останньої пари "Ь" => "Q" можна аргументувати наступне. Спроби використати у якості транслітерованого аналогу кириличного "Ь" латинських "Y" або "J" не послідовні, фонетично не обґрунтовані та неоднозначні при зворотній транслітерації. Аргументом "за" таку пару послугувала графічна схожість маленьких літер "ь" і "q", якщо одну з них повернути до гори дригом. Таким чином задіюємо ще одну невикористану латинську літеру. Отже, в підсумку маємо таку креативну четвірку:

Х => X, Ц => C, Щ => W, Ь => Q

Апостроф формально не входить до складу української абетки. Але програмі-транслітератору до того байдуже, бо є фонетично значущий знак, який треба конвертувати. Тут на допомогу приходить важлива обставина, а саме: апостроф в українській мові вживається виключно перед голосними "Я", "Ю", "Є", "Ї" (див., наприклад, тут). Тому, якщо конвертувати апостроф у латинську букву "J", то в граматично коректному тексті після конвертації зустрічатимуться лише чотири унікальних триплети, відповідно: "JJA", "JJU", "JJE" та "JJI". Зворотня транслітерація проста і однозначна. Отже конвертація останнього знаку українського алфавіту виглядатиме так:

' => J

Викладений вище підхід може бути застосований до російської абетки з урахуванням властивих їй відмінностей: в російській абетці одна тверда "Г", замість української "Є" - російський аналог "Е", твердий знак "Ъ" - повний аналог українського апострофа включно з типовими буквосполученнями з голосними, російська буква "Ы" повний аналог української "И". Отже в підсумку потрібні такі заміни або нововедення:

Г => G, Е => JE, Ё => JO, Ъ => J, Ы => Y, Э => E

Повна таблиця українсько-латинської транслітерації

А => A, Б => B, В => V, Г => GH, Ґ => G, Д => D, Е => E, Є => JE, Ж => ZH, З => Z, И => Y, І => I, Ї => JI, Й => J, К => K, Л => L, М => M, Н => N, О => O, П => P, Р => R, С => S, Т => T, У => U, Ф => F, Х => X, Ц => C, Ч => CH, Ш => SH, Щ => W, Ь => Q, Ю => JU, Я => JA, ' => J,
Ё => JO, Ъ => J, Ы => Y, Э => E

Джерела:

• Як вибрати потрібну українсько-латинську транслітерацію / Блог ТРЗУ
• Українсько-латинська транслітерація / proTW