Наша політика щодо захисту від радіації становить небезпеку для здоров'я суспільства
Ця стаття є перекладом публікації Теодора Рокуелла ( Theodore Rockwell ) з The Scientist 11[5]:9, Mar. 03, 1997. Т.Рокуелл є знаним фахів...
https://urps-notices.blogspot.com/2010/08/blog-post_31.html
Де суспільна політика охорони здоров'я вбачає приводи для стурбованості, там має сенс бути консервативним. Але коли ми стараємося аж занадто, то ми можемо принести більше шкоди ніж користі. Кричущим прикладом є наша політика щодо іонізуючого випромінення низького рівня, в першу чергу від гамма-променів і нейтронів. Регламентуючі норми і правила ґрунтуються на передумові, що будь-яку кількість випромінення, нехай і невелику, слід вважати небезпечною. Ця передумова не отримана науково, і політика, заснована на ній, не є консервативною, а насправді шкідлива для суспільного здоров'я. Страх нешкідливих кількостей радіації створює ситуації, які прямо несприятливі для здоров'я. Приклади: понад 100 тисяч європейських жінок обрали непотрібні аборти після аварії на Чорнобильській АЕС з необґрунтованих побоювань народження "ядерних мутантів". Тисячі людей помирають щороку від патогенів, що заражають яловичину, м'ясо птиці, яйця і морепродукти, які могли б легко бути стерилізовані опроміненням. Тисячі людей щорічно помирають від дихання (аерозольних - перекл.) частинок з вугільних електростанцій, але можливість їх заміни на АЕС, які не викидають такі частки, навряд чи розглядається. Близько 1 млн. медичних процедур, пов'язаних з випроміненням проводяться щодня у Сполучених Штатах. Це наші найсучасніші й найкращі медичні технології, але тисячі людей уникають таких процедур з врятування їх життя від страху перед радіацією. Цей страх привів також до обтяжливих і дорогих нормативних вимог, які знецінили ці процедури на ринку (послуг - перекл.).
Страх радіації залишив ядерну технологію поза варіантами розгляду для багатьох проблем, де вона (ядерна технологія – перекл.) унікально спроможна для їх вирішення, такі як глобальне потепління і забруднення повітря, води, землі. Вона також може бути використана у незліченних застосуваннях у космічному просторі, торгівлі і промисловості, в тому числі рентгенографії важких металевих конструкцій і стерилізації медичних інструментів і перев'язувальних матеріалів. Ми турбуємося про нестачу води, проте більшість Землі покрито водою. Енергія це все, що потрібно, щоб зробити її питною і прокачати її туди, куди це необхідно. Такі можливості рідко згадується у засобах масової інформації або в наших школах.
Крім того, в той час як коштів бракує для повсякденної медичної допомоги, мільярди доларів витрачаються на зменшення припущеної радіаційної небезпеки, яка є незначною або зовсім відсутня. За сучасними стандартами, рідини менш радіоактивні за природні речовини, такі як олія для салату, вважаються "небезпечними" і, коли вони проливалися у віддаленому місці, то майданчик повинен був дезактивованим за великі гроші. Зберігання навіть низькоактивних відходів потребує багатомільйонних досліджень з гротесковими сценаріями про атоми, що мігрують багато миль у пустельних ґрунтах "заражати" можливе джерело води у віддаленому майбутньому .
Легко для вчених глузувати над дурістю засобів масової інформації та регулюючих органів у випадках подібного роду. Але ми більш відповідальні за цю ситуацію, ніж ми хочемо (собі –перекл.) визнати. Американські політики та ядерні регулятори за законом мають спиратись розраховувати на кращі наукові поради, які імовірно знаходяться у заснованій Конгресом Національній Раді з Радіаційного Захисту та Вимірювань (NCRP). NCRP припускає, що небезпека від радіації кумулятивна і лінійно пропорційна дозі випромінення. Це лінійна безпорогова (LNT) модель. Це все одно, що якщо 100 пігулок аспірину, прийнятих в 1 дозу зашкодить особі, а потім одна (пігулка - перекл.) аспірину на тиждень протягом 100 тижнів буде також шкодити.
Ще більш згубним, ніж намагатися контролювати індивідуальні дози аж до незначних рівнів, є концепція NCRP колективної дози, в якій незначні індивідуальні дози підсумовуються для прогнозування втрат опроміненого населення. Наприклад, якщо ми дамо одну (пігулку - перекл.) аспірину до кожної із 100 осіб, ця модель говорить, що шкідлива доза був доставлена і передбачається один нещасний випадок, хоча жодна людина не постраждала.
LNT модель отримана на основі даних про людей, що пережили атомне бомбардування (Хіросіма і Нагасакі - перекл.), а також інших випадків опромінення високими дозами. Існує приблизно лінійна залежність, починаючи від летальних рівнів вище 500 рад до приблизно 20 рад, нижче якого вплив на здоров'я людей не виявлено. Зважаючи на невизначеності виникнення раку, який може виявитися пізніше, у 1950-х роках визнано доцільним припущення продовжити це співвідношення до нульового рівня випромінення. Одначе, протягом останніх 10 – 20 років дослідження молекулярних біологів показали, що випромінення діє, як і інші токсини, таким чином, що у великих кількостях може завдати шкоди, але у невеликих кількостях може бути корисним. Сприятливий вплив низького рівня випромінення підсумовуються T. D. Luckey з Університету Міссурі (Health Physics, 43 [6] :771-89, 1982): "Широкий літературний (огляд - перекл.) вказує на те, що дрібні дози іонізуючого випромінення благотворно діють на тварин у їх зростанні та розвитку, плодючості, здоров'ї та довголітті. Конкретні поліпшення з'являються в неврологічній функції, швидкості росту і виживанні молодих, загоєнні ран, імунній спроможності, а також стійкості до інфекції, радіаційно (-індукованій - перекл.) захворюваності та індукції пухлин і їх зростання. Зниження смертності від цих послаблюючих чинників призводить до збільшення середньої тривалості життя ".
Благотворний вплив низьких рівнів радіації був переконливо показаний у ряді важливих досліджень. У 1991 році доповідь Міністерства енергетики (США - перекл.) під назвою "Медичні наслідки низьких рівнів радіації серед суднобудівників" (G. M. Matanoski, DOE DE-ACO2-79 EV10095), підсумовує 10 років епідеміологічних досліджень Школи гігієни та громадського здоров'я Джонса Хопкінса (Johns Hopkins School of Hygiene and Public Health). Доповідь охоплює 700 тисяч американських суднобудівників, 108 тисяч з яких зазнали професійного опромінення. Для усунення "артефактів здорових робітників", дослідники ретельно підібрали до опромінених працівників аналогічних робітників на тій же верфі, які не були опромінені. Вони виявили, що опромінені робітники мали на 24 відсотки нижчий рівень смертності і на 25 відсотки нижчу смертність від раку, ніж неопромінені працівники. (Зрозуміло, що навіть найвищі рівні опромінення були значно нижчими рівнів, визнаних шкідливими.) Цей висновок підтверджується низкою досліджень у інших країнах.
Бернард Л. Коен (Bernard L. Cohen) провів ретельне вивчення 1729 графств (counties), у яких проживає 90 відсотків населення США, порівнявши захворюваність на рак легенів з рівнем радону (у домівках – перекл.) в цих графствах (Health Physics, 68:157-74, 1995). Дані показують, що рак легенів зменшується із зростанням рівня радону і це співвідношення у дуже високій мірі статистично достовірно, відхиляючись від лінійної моделі на 20 стандартних відхилень. Благотворні ефекти були також показані у доповіді про 31 710 жінок, які були обстежені методом рентгенівської флюороскопії між 1930 і 1952. Знову ж таки, вплив рентгенівських променів виявився корисним, не шкідливим (A.B. Miller et al., New England Journal of Medicine, 321:1285-9, 1980).
Найбільш цікавим є дослідження японських радіобіологів про наслідки "щеплення" мишей малими дозами радіації з тим, щоб стимулювати імунну систему перед більш інтенсивним опроміненням у цілях терапії раку (K. Sakamoto et al., Japanese Journal of Cancer Chemotherapy, 14[5]:1545, 1987; Oncologia, 20[2]:1211, 1987). Зазвичай важка променева терапія призводила лише до 35 відсотків виживаності. Але серед мишей, що отримували "щеплення" попередніми малими дозами, 90 відсотків вижили після подальшого опромінення високого рівня.
LNT модель заснована на припущенні, що одиночний розрив ланцюга ДНК може привести до раку і один гама-квант може викликати такий розрив. Це вірно в деякому абстрактному смислі, але не має сенсу. Ми повинні подивитися на цифри.
Тіло людини складається з близько 1014 (100 трильйонів) клітин, і кожна з цих клітин зазвичай проходить через близько 200 тисяч розривів ДНК кожен день тільки від дії вільних радикалів, створених в процесі свого нормального клітинного метаболізму. Це 70 мільйонів розривів щорічно. Крім того, в організмі існує 60 тисяч різних генів, і один з кожного гена в кожній клітині. Кожен вид гена зазнає близько 40 тисяч мутацій реплікації щодня, всього - 24 млрд. генних мутацій щодня у нашому тілі. Тепер, якщо яка-небудь одинична мутація в ДНК, викликала б рак, ми б ніколи не змогли прожити і року нашого життя. Що нас рятує? Зрештою, світ, у якому ми вперше почали розвиватись вічність тому, був принаймні у 10 разів радіоактивніший, ніж він є сьогодні. Відповідь полягає у тому, що ми захищені чисельними клітинними процесами, які запобігають пошкодженням ДНК, сприяють процесам відновлення і елімінації пошкоджень. Це вирішальні механізми, які захищають нас від раку.
Як радіаційні пошкодження порівняти з природними пошкодженнями, заподіяними у повсякденному житті? Ми знаємо, що 1 рад радіації викликає сумарно близько 20 розривів ДНК у кожній клітині. Встановлений NCRP річний ліміт (дози - перекл.) становить 0.1 рад, що призведе сумарно до близько двох розривів ДНК в клітині. Важливим є те, що пошкодження від радіації на клітинному рівні не відрізняються від пошкоджень, що регулярно відбуваються від метаболізму. Таким чином, NCRP "захищає" нас від 2 розривів ДНК в рік від радіації, поміж 70 мільйонів розривів того ж роду у кожній клітині від звичайного метаболізму.
Навіть летальна доза радіації, скажімо 1000 рад, викличе лише 20 тисяч розривів, і це все ще тільки 0.02 відсотка від природних фонових шумів. Це не за рахунок додаткових розривів ДНК, які на високому рівні опромінення шкодять нам, вирішальним фактором при визначенні того, чи ми отримуємо рак в результаті цих мутацій є клітинне відновлення і елімінація пошкоджень. Вплив випромінення виглядає цікавим: як і багато інших токсинів, опромінення високого рівня погіршує ці процеси, але радіація низького рівня фактично стимулює їх. Ось чому високого рівня радіація може завдати нам шкоди, але невисокий рівень може допомогти нам.
На додаток до сумнівів щодо наукових основ LNT моделі, ми повинні запитати, чи призводить модель до розумних нормативних вимог. Встановлений NCRP індивідуальний ліміт (дози - перекл.) для населення (проти працівників) є 0.1 бер на рік, що значно менше середнього природного радіаційного фону. Для обмеження колективної дози, Звіт NCRP №121 вимагає, щоб індивідуальні дози, що перевищують 0.001 бер на рік, знаходилися б під контролем. Середній американець отримує приблизно стільки випромінення кожен день з природних джерел і від звичайного життя. Багато людей живуть поколіннями у місцях, де вони регулярно отримують цю кількість природної радіації кожні кілька годин, без згубних наслідків для здоров'я. Деякі приміщення у Капітолію і у Нью-Йоркському Центральному вокзалі, що побудовані з природного радіоактивного граніту, настільки ж радіоактивні.
Якщо дози до 0.001 бер на рік є небезпечними, ми повинні обмежувати проживання або подорожі у Колорадо, Норвегію та інші місця з високими рівнями радіації. Ми повинні заборонити літати, гірський альпінізм і катання на (гірських – перекл.) лижах, де космічні промені перевищують межі, встановлені NCRP. І ми повинні заборонити використання цегли для будівництва.
Використання природного газу в будинку або офісі може призвести до 6-разового перевищення 0.001 бер на рік (від радону). Навіть спати з іншою особою або сходження на пагорб або до 10-го поверху будинку збільшує власну дозу опромінення за межі допустимого мінімуму. Гіпотетична модель, яка призводить до таких нехитрих висновків, не є доброю наукою. Використовуючи підхід NCRP, нешкідливі індивідуальні дози опромінення множаться на 100 мільйонів людей, які опинились з підвітряного боку від Чорнобильської аварії, що б "спрогнозувати", що випромінення вб'є 30 тисяч цих людей. Коли я запитав високопосадовця регулюючого органу, чи він дійсно вірить у це, він сказав: "Це спірне питання; від 25 до 35 мільйонів з цих людей отримають рак від інших причин, так що ви ніколи не побачите додаткові 30 тисяч".
Ця позиція є науково, а також етично недоказовою. Якщо ми справді віримо, що 30 тисяч (людей - перекл.), плюс-мінус сотні або тисячі, можуть померти від цієї аварії, тоді бурмотіння про точність є безвідповідальним. Не існує ніякої законності у пророкуванні смерті на рівнях випромінення значно нижчих ніж ті, при яких спостерігаються будь-які фактичні наслідки для здоров'я. Це важливо для нашої наукової об'єктивності й достовірності вирішити це питання з наукової точки зору. Якщо знані вчені не висловлюють заперечень, ми не можемо звинувачувати засоби масової інформації та політиків за висновки зроблені безпосередньо з цифр і заяв, які ми – вчені та інженери – створили або прийняли.
Автор: Theodore Rockwell
