Непролазними нетрями чорнобильського популізму

Юрій Бутусов, головний редактор
"Цензор.нет", фото telekritika.ua

На шпальтах часопису "Дзеркало тижня" від 24 травня 2013 року головний редактор "Цензор.нет" Юрій Бутусов розмістив розширене інтерв'ю з Міністром соціальної політики України Наталею Королевською. Великий блок питань інтерв'ю присвячено скандально відомим "чорнобильським" питанням. Як можна побачити з інтерв'ю, відповіді Міністра висвітлюють поточну позицію держави скоріше у підходах і намірах до вирішування (ніж у фактичному вирішенні) актуальних питань у подоланні наслідків чорнобильської аварії, а також є свідченням відсутності чітко окресленої політики держави у цій сфері. Наводимо тут частину інтерв'ю лише з чорнобильської теми.

- Ю.Б. Ви згадали закон про чорнобильців. Чи чекають нас у цьому році акції протесту "чорнобильців" і "афганців"? Чи є з ними якісь домовленості?

- Н.К. Для того, щоб обговорювати питання "чорнобильців", необхідно розуміти ситуацію в цілому. Цього року на пільги постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС у державному бюджеті передбачено трохи більше 11 млрд грн - на 2 мільйони "чорнобильців". Щоб повністю виконати закон, прийнятий ще в часи СРСР, необхідно 88 млрд грн. Для порівняння: на всі виплати сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, дітям-сиротам, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам - ​​а це 13 мільйонів українських громадян самої вразливої ​​категорії - цього року передбачено в бюджеті близько 40 млрд грн. Тобто в середньому - 5500 грн на одного чорнобильця (майже в два рази більше тих 3077 грн, які держава може собі дозволити витратити на сироту чи інваліда). Очевидно, що додаткових коштів для повного забезпечення всіх "чорнобильців" пільг і доплат, передбачених законами, у бюджеті немає.

З іншого боку, давайте подивимося, які саме пільги покладені "чорнобильцям" за законом: багато чого з прийнятого 20 років тому сьогодні втратило актуальність. Ми живемо в іншій країні, змінилася соціально-економічна ситуація. Але нав'язувати людям рішення зверху, що їм сьогодні важливіше і потрібніше, буде абсолютно несправедливим.

Тому вкрай важливо, щоб самі "чорнобильці" чітко сформулювали свою позицію і розставили пріоритети. У такому форматі діалог стане куди більш конструктивним і результативним.

Я десятки разів зустрічалася з "чорнобильцями", з громадськими організаціями, що їх представляють. Об'єднавши і проаналізувавши всі їхні вимоги, ми виділили кілька загальних напрямків, за якими практично ні у кого немає заперечень, і які можна реалізувати в короткостроковій перспективі. Всього їх три: вирішення питання збереження статусу "чорнобильців" за дітьми, які втрачають його з досягнення 18-річного віку; відновлення справедливості по відношенню до вдів "чорнобильців"; наведення порядку в обласних комісіях по заробітках "чорнобильців". Вважаю, що вирішивши ці завдання, ми зможемо йти далі з відновлення соціальної справедливості для постраждалих від аварії на ЧАЕС.

- Терміни? Як скоро плануєте вирішити ці питання?

- Перший у цьому списку - законопроект щодо закріплення статусу за дітьми-"чорнобильцями" по досягненні 18 років. Таким чином, ми зможемо дати їм соціальний захист і зберегти право на необхідне медичне обслуговування.

Законопроект буде поданий Міністерством на розгляд уряду до кінця липня.

Другий пункт нашої "короткострокової" програми - за вдовами "чорнобильців". Вважаю серйозною несправедливістю те, що зараз відбувається. Якщо вмирає "чорнобилець", вдова повинна довести, що його смерть пов'язана з Чорнобилем. І тільки тоді вона отримає додаткову допомогу. А якщо, наприклад, людина була дуже хворою, і це було пов'язано з Чорнобилем, але потрапила під машину, то вона вже не отримує цієї допомоги. Я вважаю це страшною несправедливістю! Законопроект з цього питання вже підготовлений і направлений на узгодження міністерствам.

- На найближчій сесії можна чекати?

- Я відповідаю за роботу міністерства - ми зробимо в строк, за парламент я не відповідаю і ворожити на кавовій гущі не хочу.

Третє питання "короткостроковій" програми - наведення порядку в комісіях по заробітках "чорнобильців", які повинні функціонувати у всіх областях. Проте у ряді регіонів вони існують лише на папері. Часто-густо - бюрократична тяганина, рішення приймаються тільки в одиничних випадках. Всього за рік їх прийнято близько 300 ...

Зараз ми звернулися до громадських організацій, щоб вони взяли під контроль цю ситуацію. Де є безперечні докази у людини, що він брав участь у ліквідації аварії, що він дійсно працював у чорнобильській зоні, - рішення повинні прийматися комісією оперативно і в інтересах цієї людини.

На цих трьох питаннях, як найбільш несправедливих стосовно "чорнобильців", ми і сконцентрували зараз свою увагу.

- Що робиться для перевірки статусу "чорнобильців"? У 1991 році у всьому Радянському Союзі статус ліквідатора мали 400 тис. осіб. Сьогодні тільки в Україні їх вже 2 млн. Самі "чорнобильці" розповідають історії про те, як в результаті корупційних приписок списки ліквідаторів збільшуються в геометричній прогресії. Чи можна скласти список справжніх інвалідів Чорнобиля, щоб 11 млрд грн - величезні насправді гроші - надходили насамперед тим, хто найбільше цього потребує, а не тим, кого записали в невідомі роки, і у кого немає видимих ​​проблем зі здоров'ям?

- Уточнюю цифри: сьогодні в Україні статус "чорнобильців" мають два млн 132 тис. 257 громадян. З них 243 тис. 456 чол. - Безпосередньо ліквідатори. Ще 116 тис.758 чол. - Інваліди внаслідок Чорнобильської катастрофи, один млн 888 тис. 801 чол. - Громадяни, пов'язані з потерпілим від цієї катастрофи. Комісії, які займаються цим питанням, працюють при обласних адміністраціях. Справа про присвоєння статусу "чорнобильця" переглядається в разі, якщо надходить відповідне звернення.

У цілому, питання складне і неоднозначне.

Вважаю, що ці функції повинні взяти на себе громадські організації "чорнобильців", але вони не хочуть брати на себе відповідальність за позбавлення статусу. Я до них зверталася - поки чекаю їх відповідного кроку. Бо якщо в цю делікатну сферу втрутиться держава, будь-яке рішення буде викликати підозру у зловживанні з боку одних і недовіру з боку інших.

- Переддень 26 квітня ви їздили на ЧАЕС. Які перспективи чорнобильської зони?

- Сьогодні багато чіпляються за статус населеного пункту чорнобильської зони, але насправді такий статус - це недолік, а не перевага.

Поясню: сьогодні 2143 населених пункти мають у нас статус забруднених. З одного боку, там люди отримують дві грн на місяць на харчування, безкоштовне харчування для дітей у школах і ще якийсь пакет (умовно) соціальних пільг. І все. Але поки населений пункт формально значиться в зоні забруднення, туди не прийде інвестор: вона залишиться дотаційною і з постійними проблемами, на які не вистачить жодних коштів. Люди і далі будуть без роботи, інфраструктура буде і далі руйнуватися і т.д.

Минуло останнє обстеження Міністерства екології. Тільки 400 населених пунктів - з 2143 - сьогодні дійсно за екологічними нормами ще не відповідають стандартам для безпечного проживання. Але ми розуміємо, що взяти і просто позбавити "чорнобильського" статусу більш ніж 1700 сіл і міст не можна. Вважаю, що змінювати статус повинні тільки з ініціативи людей, а не рішенням чиновників.

- Вони ж ніколи не відмовляться.

- І правильно зроблять. Щоб відмовитися, потрібно отримати щось більш ефективне натомість. Впевнена, що людям необхідно запропонувати вибір: в обмін на статус зони з підвищеним рівнем забруднення - статус території пріоритетного розвитку. Вдихнути життя в ці території можна і потрібно, розвиваючи економіку і створюючи робочі місця. Зокрема, я запропонувала зробити пілотний проект із Славутичем. Серед іншого він передбачає збільшення будівництва соціального житла та створення робочих місць.

- Ви заявили про намір переглянути норми фінансових виплат за певними статтями "чорнобильських" програм. Яких норм це торкнеться?

- Так, я вважаю, що потрібно не імітувати соціальний захист, а реально захищати нужденних.

Необхідно змінювати підходи і чітко розставити пріоритети. Наприклад, якщо людина отримала онкологічне захворювання внаслідок Чорнобиля, то держава зобов'язана надати йому всю можливу допомогу на лікування. Так, мова про великі кошти. Але і соціальний захист в даному випадку реальна. Інший приклад: якщо у людини інвалідність першої групи, ми повинні брати на себе відповідальність і лікувати його. Не потрібно забезпечувати всім символічний зміст, як це робиться зараз.

"Чорнобильським" законом у нас передбачено понад 50 пільг. З них більше половини працюють абсолютно неефективно, але вони числяться, галочки стоять. Сьогодні ці пільги необхідно переформатувати, чітко визначити, за якими з них держава повинна взяти на себе зобов'язання і виконати в повному обсязі. Люди, таким чином, зможуть отримати реальний захист.

Разом з тим, сьогодні будь-яке втручання з боку влади у "чорнобильський" закон буде сприйнято, як бажання щось відняти. Тому я й звернулася до громадських організацій: дайте пропозиції щодо зміни закону. Кожна соціальна гривня, затраченої на захист чорнобильців, повинна бути використана максимально ефективно. Ми повинні фінансувати послуги та допомога конкретній людині, а не вирішення проблеми в цілому.

- Але ви ж розумієте, що тут не можна перекладати відповідальність з держави на громадські організації. Знаючи рівень цих громадських організацій, вони ніколи не прийдуть ні до якого консенсусу і самі не вироблять жодної програми дій. Як же ви ці гроші переділите, якщо все одно вони хочуть 88 млрд? Це взаємовиключні вимоги.

- А це і є громадська відповідальність. Пропоную шукати компроміс. Ось наш бюджет (соціальні виплати з держбюджету цього року по лінії нашого Міністерства) - 55 млрд грн. Давайте дивитися, звідки ми ці гроші візьмемо і як зможемо їх максимально ефективно використовувати. У вас є пропозиції? Давайте. У кого будемо забирати? У дітей-сиріт? Інвалідів?Ветеранів? Ні, не можна!

Дуже легко бути добренькою для всіх, але дуже важко бути справедливим для кожного. І коли ти щодня бачиш біль, не можна сказати, яка сильніше: чи будуть це будуть діти-сироти або людина, що потрапила в будинок престарілих, дитина-інвалід, який потребує термінової допомоги, або "чорнобильці", ветерани ... У таких умовах потрібно розподіляти наявний ресурс з абсолютною моральною відповідальністю кожної залученої сторони.

Я запропонувала всім громадським організаціям, що приходить у міністерство, будувати діалог за наступними трьома принципами. Перший - звичайно ж, справедливість. Другий - економічні можливості. Третій - готовність досягти компромісу. Сьогодні всі соціальні програми, затверджені в бюджеті, фінансуються в повному обсязі.

- Мітинги будуть?

- Ми не міністерство з прогнозування мітингів.

Джерело:

• gazeta.zn.ua

Читати у контексті:

• Екологічне відновлення - пріоритетне завдання у подоланні Чорнобильської катастрофи