"Розвиток відчуження" чи відновлення після катастрофи

Наприкінці 2020 року Уряд України оприлюднив інформацію про початок громадського обговорення Стратегії розвитку територій зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи на 2021-2030 роки.

Із самого початку власне оксюморон "розвитку ... відчуження" викликав певний когнитивний дисонанс. Згодом передчуття справдились - концепція отримала низку обґрунтованих критичних коментарів експертного середовища.

Національний екологічний центр України (НЕЦУ) принципово стоїть на позиціях відновлення природи після катастрофи на противагу намаганням законсервувати статус кво у вигляді "зони відчуження" для розширення індустріального полігону для різного роду відходів.

Нижче наведена позиція НЕЦУ із зазначеного питання:

Зона відчуження (ЗВ) ніколи з моменту свого утворення не була, не є і, відверто кажучи, не стане точкою економічного зростання, враховуючи те, скільки десятків мільярдів доларів було вкладено у радіаційні контрзаходи з 1986 року всією світовою спільнотою. Треба мати сміливість припинити підживлювати подібні ілюзії. Це територія суцільних втрат і не лише економічних. 

Основний «продукт», що «виробляє» ЗВ – це зменшення, до прийнятних рівнів, ризиків для населення від потенційного впливу неконтрольованих радіоактивних матеріалів у ближній зоні навколо ЧАЕС. 

В цій діяльності ДАЗВ має неухильно дотримуватись і вимагати від інших учасників діяльності дотримання трьох базових принципів радіаційного захисту (п. 1.10 НРБУ-97): 

• виправданості (діяльності), 
• неперевищення (доз опромінення), 
• оптимізації (захисту з урахуванням економічного фактору).

На сьогодні можна констатувати, що лише другий принцип радіаційного захисту можна певною мірою вважати таким, що дотримується. Отже, виходячи з інтересів держави і суспільства, основною задачею ДАЗВ мало б стати спочатку доведення того, що вся діяльність що відбувається на території ЗВ є виправданою і оптимізованою в термінах радіаційного захисту.

Одним з перших дієвих кроків, що продемонструють серйозність намірів ДАЗВ у цьому напряму, мало б стати юридичне (законодавче) припинення стану аварії на ЧАЕС. Чого й досі не зроблено. 

Захопившись планами розвитку 10 км зони колишньої ЧАЕС, автори Стратегії непропорційно менше приділили уваги розвитку Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника (ЧорБЗ), неправомірно застосовуючи хибне розуміння «бізнес-підходів» у сфері державного управління радіаційною безпекою.

Так, зокрема, до Стратегії включений як пріоритетний проєкт Е40, економічна доцільність якого не доведена, а екологічна спільнота не лише України неодноразово виступала із серйозними застереженнями проти нього. Зокрема незаангажовані польські і білоруські економісти стверджують, що за економічними показниками цей проєкт є збитковим. Внаслідок цього реалізація впаде додатковим тягарем на слабку економіку України і кожен українець змушений буде платити за помилку нинішніх керівників, які у захваті від цього проєкту.

Також як мінімум здивування викликає бажання авторів Стратегії розвивати любительське рибальство у ЗВ без попередньої зміни юридичного (законного) статусу цих територій.

Таким чином, можна впевнено констатувати, що діяльність ЧорБЗ не підпадає під дію принципів і цілей діяльності з поводження з радіоактивними відходами і, тому, має бути відділена від останньої.

Виходячи з викладеного вище пропонуємо:

1. Стратегію ЗВ розділити на два документа: «Стратегію розвитку 10-ти км. зони відчуження як інноваційного-промислового кластера» та другий документ – «Стратегію розвитку Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника».
2. Оскільки Стратегія відноситься до типу документів довготривалого державного планування, необхідно забезпечити проведення обов’язкової процедури стратегічної екологічної оцінки відповідно до Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку». Відповідно, громадське обговорення проєктів цих двох окремих документів має відбуватися з урахуванням результатів їхньої стратегічної екологічної оцінки.
3. Включити у плани проведення і завершення найближчим часом розмежування території промислової частини ЗВ, призначеної для поводження з радіоактивними відходами, і ЧорБЗ аж до отримання окремих державних актів на землю для цих двох утворень.
4. З метою раціонального використання публічних (в тому числі, державних) коштів включити до заходів проведення аудиту поточної і перспективної діяльності на предмет дотримання базових принципів радіаційного захисту: виправданості (діяльності),  неперевищення (доз опроміне¬ння) і оптимізації (захисту з урахуванням економічного фактору).
5. З метою стрімкого розвитку процесів відновлення включити до Стратегії законодавчу ініціативу з юридичного припинення стану аварії на ЧАЕС і переходу до фази відновлення у відповідності до Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97).

Джерело:

• Зауваження НЕЦУ до проєкту Стратегії розвитку Зони відчуження на 2021 – 2030 роки | Національний екологічний центр України
• У ДАЗВ розробили Стратегію розвитку територій зони відчуження на 2021-2030 роки | Кабінет Міністрів України
• Про введення в дію НРБУ-97 | від 01.12.1997 № 62
• Спричинить розповзання радіації: експерти критикують проєкт Стратегії розвитку зони ЧАЕС | GreenPost