Як вибрати потрібну українсько-латинську транслітерацію

Офіційно уживані в Україні стандарти транслітерації далеко не найкращим чином відповідають критерію зворотності транслітерації, що створювало і створюватиме у майбутньому проблеми, пов'язані з помилками неоднозначності транслітерації.

В сучасних умовах часто потрібно написання українського тексту алфавітом іншої мови. Ця процедура називається транслітерація. В першу чергу транслітерація затребувана в інтернет-застосунках та у мобільному середовищі, при перекладі власних і топонімічних імен, а також у іноземних словниках при відображенні фонетичного звучання українських слів тощо.

Транслітерація, за визначенням, є передача однієї писемності літерами іншої [1]. Ця стаття побудована з використанням матеріалу українсько-латинського онлайн-транслітератора [2].

Як видно з представленої таблиці стандартів на сьогодні існує принаймні 12 стандартів українсько-латинської транслітерації, тому природно постає питання вибору належної транслітерації.

Це можна зробити, спираючись на певні критерії. Зокрема, до таких можна віднести:

1. комп’ютерна сумісність або URL-сумісність, принципово важлива для роботи в інтернеті і у мобільному середовищі, не потребує діактричних символів і підтримки Юнікоду;
2. зворотність транслітерації, можна характеризувати у такій шкалі: "повна", "майже повна", "не повна"; повна зворотність забезпечується у випадку посимвольної транслітерації і для роботи в інтернеті вимагає підтримки Юнікоду; не потребує знання української мови; основна сфера використання - друковані застосування (наприклад, імена, топоніміка тощо);
3. фонетична вимова, використання корисно для правильної вимови українських слів носіями певних іноземних мов;
4. можуть бути задані інші критерії.

Як видно, деякі з представлених критеріїв взаємно виключають один одного. Тому вибір критерію має базуватися на конкретних завданнях застосування транслітерації, а у межах одного завдання важливо дотримуватись принципу - стандарт має якнайкраще відповідати обраному критерію (критеріям).

Навіть поверхневий погляд дає можливість розділити представлені у таблиці стандарти на три групи у відповідності і в порядку представленим вище трьом критеріям:

• комп’ютерна сумісність або URL-сумісність:

1. Паспортний (КМУ 2010)

2. ТКПН

3. ГОСТ 7.79-2000 Б

4. УКППТ 1996 (спрощений)

5. BGN/PCGN (1965)

• зворотність транслітерації:

6. ALA-LC

7. Українська латинка

8. Науковий (традиційний)

9. Науковий (ISO/R 9:1968)

10. ISO 9:1995 (ГОСТ 7.79 А)

• фонетична вимова:

11. Німецька транслітерація

12. Французька транслітерація

Висновки і пропозиції

Проведений аналіз характеристик представлених стандартів транслітерації дає можливість дійти висновку, що офіційно уживані в Україні стандарти транслітерації (а саме: КМУ 2010 і УКППТ 1996) далеко не найкращим чином відповідають критерію зворотності транслітерації, що створювало і створюватиме у майбутньому проблеми, пов'язані з помилками неоднозначності транслітерації.

Також аналіз представлених стандартів дає можливість визначити таких лідерів у першій (комп’ютерна сумісність) і другій (зворотність транслітерації) групах, а саме:

• комп’ютерна сумісність або URL-сумісність: 2. ТКПН;
• зворотність транслітерації: 10. ISO 9:1995 (ГОСТ 7.79 А).

Стандарти з третьої групи (фонетична вимова) не потребують визначення лідерів через специфічну спрямованість свого застосування.

Джерело:

• Українсько-латинська транслітерація / proTW