Німеччина - альтернатива без альтернативи?

eman-network.eu

Трохи більше року тому правоцентристська коаліція у Німеччині ухвалила план, за яким всі німецькі атомні електростанції мають бути закриті до 2022 року. За класичними підходами радіаційного захисту це рішення може розглядатися як практичне застосування принципу ALARA, що був сформульований у 1954 році МКРЗ з метою мінімізації шкідливого впливу іонізуючої радіації. Згаданий принцип передбачає підтримку на можливо низькому і досяжному рівні як індивідуальних (нижче меж, встановлених діючими нормами), так і колективних доз опромінення, з урахуванням соціальних та економічних факторів.

На сьогоднішній день, навіть не усвідомлюючи того, ми стали свідками грандіозного випробовування принципу ALARA на практиці. Наслідки і висновки цього випробування матимуть без перебільшення глобальний характер вже впродовж найближчих років, коли ми пересвідчимося чи дійсно прийняте рішення забезпечило зниження доз опромінення, по перше, as low, по-друге, reasonable, і, нарешті, взагалі achievable і при цьому належним чином були враховані соціальні та економічні фактори. Момент рішення є яскравим прикладом точки біфуркації і від його результатів залежатиме базова лінія розвитку світової енергетики. Саме тому важливо вже зараз прискіпливо спостерігати, а згодом вчасно сприйняти та імплементувати майбутні уроки.

Нинішня стаття є перекладом статті Do u think Germany made a big mistake by suspending its civil nuclear program which lead to its severe energy crisis?, що написана Rene Verstraeten за результатом дискусії в професійній мережі LinkedIn. Автора можна скоріше віднести до прихильників ядерної енергетики, але наведена їм аргументація, хоча й дещо одностороння, від того не стає менш актуальною. Отже ...

Чи думаєте ви, що Німеччини зробила велику помилку, припинивши свою мирну ядерну програму, що призведе її до гострої енергетичної кризи?

Всі інвестиції та їх майбутня вартість в ядерній енергетиці стали марними через це рішення (німецького уряду) щодо "відходу" (від ядерної енергетики). Німеччина володіє дуже сучасними атомними станціями, що можуть генерувати принаймні 20-40 додаткових років, або навіть невизначений термін, якщо тільки їм було б надано дозвіл працювати, поки не доведено, що це небезпечно. Добрі інвестиції в даний час пішли на брухт. Капітальне знищення. Вартість утилізації брухту та ще й після захоронення ядерних відходів не покриє вартості існуючих АЕС. Бельгія іде слідом за Німеччиною в цій програмі закриття у найближчі 15 років через політично вмотивовану відмову.

Політика робиться на презумпції того, що "альтернативні" джерела енергії можуть і будуть зростати. Для цього необхідні поліпшення структури витрат і успіхи в області технології, які ще не досягнуті. Обидва види відновлювальної енергетики: сонячна і вітрова демонструють певне уповільнення технологічного прогресу, що викликано реально високим рівнем витрат і, тому, мають ще довгий шлях зменшення своєї вартості для досягнення конкурентоспроможності з іншими джерелами електроенергії.

В результаті підвищення пріорітетності сонячної і вітрової енергетики, імпорт газу з Росії буде зростати і прив'яже економічно ще щільніше Німеччину до Росії. Причина: вітряні і сонячні електростанції будуть замінятися електрогенеруючими установками з використанням газу, коли немає вітру або не вистачає сонця. Встановлена ​​потужність сонячної енергетики в Німеччині величезна, але вже з'являються проблеми з мережевою нестійкістю, наприклад, з перевиробництвом у сонячно-вітряні дні. Поза межами конкретних сонячних і вітрових установок, потрібні інвестиції у з'єднання на далекі відстані для транспорту та резервного повернення енергії від електростанцій з швидким розгоном.

Німеччина повинна знайти спосіб зберігання надлишкової додатково згенерованої електроенергії, вироблюваної в невідповідний момент, для застосування саме в той час, коли виникатиме потреба у збільшенні "альтернативної потужності". Ефективної у великих масштабах технології для зберігання електроенергії не існує. До сих пір перевиробництво екологічно чистої енергії, виплачується повністю, за пріоритетом пільгових і гарантованих субсидій, які ініційовані “зеленими” політичними угрупуваннями і є ідеологічно вмотивованими. Експорт енергії вітру і сонця рідко можливий через те, що сусідні країни часто мають ті ж проблеми зі своєю “зеленою” галуззю. Німеччина стикнеться з ризиком і ціною майбутніх ланцюгових відключень через недо- та перевиробництво вітрової та сонячної енергії.

Генерування електроенергії з біомаси на німецькій землі вже досягла межі свого потенціалу. Тільки за рахунок імпорту біомаси з таких країн, як Канада, ця генерація може дещо збільшитися, але за вищу вартість. (Але чому б не генерувати енергію з біомаси в Канаді? Це є ще більш "екологічно чистим").

Німеччина має величезні потужності з відкритого добутку бурого вугілля і може постачати базисне паливо з нього ще впродовж трьох декад і довше. Хоча ці кар'єри стають глибше і, тому, викачування води з такої глибини збільшить вартість палива в майбутньому.

Сланцевий газ та інші нетрадиційні мінеральні гази могли б задовольняти частину потреб Німеччини, але перед тим повинні бути розроблені (технології та сховища), але за якою ціною для такого газу в умовах місцевої геології, - невідомо. До того ж "дешевизна сланцевого газу" перебільшена.

Багато наслідків "альтернативної політики" для Німеччини полягає в тім, що ця політика не дає "сталих" рішень. Використання вугілля і газу зросте, коли ядерна енергетика буде припинена. Навіть у 2010 році (що був середнім роком) внесок сонячної енергії знаходився всього на рівні 2%, а енергії вітру на рівні 6% (за пільговим пріоритетом) + 5,5% енергії від біомаси. Біомаса (як вже зазначалось) не може зростати за рахунок власного німецького виробництва і досягла своєї межі. До того ж вказані вище показники виробництва сонячної і вітрової енергії в 2010 році (2% і 6%, відповідно) повинні бути знижені за рахунок втрати ефективності через регулярні швидкі переключення на газові електростанції.

Наведене в статистиці зростання гідроенергетики і енергетики на основі біомаси як "альтернативних" джерел, насправді вводить в оману. Так, ці джерела відновлювальні, але здебільшого вони були присутні (на ринку) до (заяв) зеленого міністр Ю. Тріттіна (J. Trittin) про ”зелену експансію”. Спалювання сміття і використання деревини у якості палива вже використовувалось в якості частини суміші у вугільних електростанціях ще до зелених політиків. Гідроенергія в Німеччині була і є предметом імпорту з Швейцарії, Норвегії та Франції. Тобто її обсяги не зростуть суттєво. Таким чином, заява колишнього міністра навколишнього середовища Юргена Тріттіна про "17% зростання альтернативної енергетики”, насправді виявляються 4% для сонячної та вітрової енергетики, близько додаткових 2% для виробництва енергії з біомаси, плюс виробництво електроенергії від спалювання відходів і ГЕС, що сумарно становить 6% від загального щорічного німецького виробництва електроенергії у 603 ТВт*год у 2010 році. Ці 6% є чистим результатом політичного стимулювання "сталої енергетики" за великі гроші.

Підвищення виробництва чистої сонячної та вітрової електрики неможливо через те, що енергетичні мережі не можуть прийняти її без додаткової адаптації у вигляді нових повітряних високовольтних ліній і об’єктів зберігання електроенергії. Це призводить до того, що, незважаючи на величезні інвестиції у сонячну та вітрову енергетику, Німеччина стала трохи менш залежною від викопного палива - на близько 6% більше, ніж у минулому, замість заявлених Ю. Тріттіном 17% за рахунок використання альтернативних поновлюваних джерел.

Не вся вітрова та сонячна енергетика була реальним приростом... Як вже згадувалось гідроенергетика і більшість з електрогенеруючих потужностей з біомаси та відходів вже давно присутні на ринку. Без пільгових пріоритетів для альтернативних джерел, не було б взагалі жодної користі, тому як німецькі АЕС були в режимі навантаження і могли додати ще додаткових відсотків у виробництво енергії. Дивовижне падіння ядерної електроенергії з 30% до 22% у період з 2009 по 2010 роки, сталося, можливо, в результаті примусового збільшення навантаження для стимуляції розвитку вітрової та сонячної енергетики. Атомна енергетика сповільнила свою ходу на користь "альтернативи".

Більшість успіхів в економії енергії в Німеччині сталося за рахунок підвищення ефективності теплової конверсії базових електрогенеруючих потужностей на викопному паливі. Цей приріст може бути навіть більшим за сумарний внесок сонячної та вітрової енергетики разом.

Різке зростання використання природного газу, необхідного для резервного живлення на випадки дефіциту сонячної та вітрової енергетики, показує реальне споживання Німеччиною газу паралельно з ростом “альтернативної” енергії. Німеччина, звичайно, виставляє напоказ свої Кіотські зобов'язання щодо скорочення викидів CO2 шляхом збільшення використання природного газу.

Вітряки та інфраструктура ліній електропередачі, потребуватимуть величезних додаткових інвестицій, якщо енергія від сонця і вітру повинна бути збільшена. На суші розширення потужності займає перше місце: всі хороші місця для вітроенергетики вже використані. На морі, фундаменти для вітряків споживають дивовижно велику кількість сталі та бетону. Для підключення кабелів електропередачі в море необхідно багато алюмінію і міді. Ці базові інвестиції, використовується недостатньо ефективно, - тільки 30% часу, в залежності від спектру вітрів. Тисячі відносно невеликих вітряків, споживають велику кількість металу, рідкоземельних матеріалів у роторних магнітах і міді у статорі. Це, як розгляд господарського використання основних матеріалів в інвестиційній фазі. Не кажучи вже про виробництво електроніки для подавання електрики з вітряка до мережі. Основні інвестиції у матеріали вітряків морського базування: сталь, бетон, мідь, алюміній, неодим тощо у 3-15 вище, ніж інвестиції у технології централізованої ядерної енергетики. Відносно невеликі сонячні та вітрові установки не мають переваги "ефекту економії масштабування".

Економне використання базових матеріалів стає також екологічною проблемою, що не отримує багато уваги у цих “зелених проектах”. Багато кольорових металів повинно бути видобуто та імпортовано. Це не тільки використання базових матеріалів, але також фінансові інвестиції у ці технології: то теж чималі гроші. Первісні інвестиції у вітряк є досить обчислювані, але до цих пір немає доброї оцінки витрат на технічне обслуговування вітряків у морі через кілька років експлуатації. Це може виявитись неприйнятно дорого. Стосовно сонячних установок невідомо, як їх потужність зменшуватиметься з часом і скільки технічного обслуговування вони вимагатимуть. Насправді весь “зелений розворот”, схоже, є невдалою гігантською інвестицією, тому що він не скорочує споживання викопного палива аж настільки, водночас спричиняючи астрономічні видатки коштом платників податків і споживачів електроенергії. Субсидійні зобов'язання лише у Пільгові тарифи на федеральному державному рівні (Німеччини) складають біля 100 мільярдів євро (щороку). За цю суму вільних грошових коштів від держави можна придбати 16 блоків АЕС Areva EPR# 1600 потужністю 200 млрд. кВт*год ​​/ рік, що складає 33% потреб Німеччини. Тріттін і його партійне лобі, отримали за цю суму 36 TВт*год / рік (6% від 603 TВт*год / рік) і Німеччина, як і раніше, повинна вкладати інвестиції в коштовне обладнання сонячної та вітрової енергетики і резервного живлення. Плюс реальні інвестиції, для яких до цих пір немає ані планів ані технології для зберігання та інтелектуальної енергорозподільчої мережі плюс генеруючі потужності, що повинні бути створені, щоб продовжити шлях до зеленої Нірвани.

Відповідальний колишній міністр охорони навколишнього середовища і (винахідник) швидкого виходу ("Ausstieg") Норберт Роттген (Norbert Röttgen) вже звільнені Ангелою Меркель: ймовірно, за свої рішення щодо ядерної енергетики. Схоже, що це поспішне рішення було прийнято під впливом засобів масової інформації після кризи на Фукусімі. Німецькі ЗМІ знаходяться під значним впливом зеленого руху. Вони були дуже сильно упереджені проти ядерної енергетики ще до подій на Фукусімі. Анти-ядерність є політичним "сенсом буття" (raison d'etre) для німецьких “зелених” рухів.

Приносячи в жертву власну ядерну енергетику, Німеччина має жити в майбутньому з дуже дорогою електроенергією. Її промисловість буде менш конкурентоспроможною. Державний борг буде рости надзвичайно, тому що високі податкові надходження від атомної промисловості будуть витіснені невідворотними субвенціями в "альтернативну" енергетику. Постраждають всі інші галузі і зрештою дадуть менше податків. Вартість реальної зеленої електрики настільки висока, що майбутні уряди Німеччини, можливо, відступлять знов до викопних видів палива, як газ і буре вугілля, далі компроментуючи свої Кіотські обіцянки стосовно викидів CO2.

Конкурентоспроможність німецької промисловості з високою вартістю електроенергії різко знизиться. Енергоємні галузі можуть піти з Німеччини. Металургійна та хімічна промисловості в стані очікування, щоб піти геть. Навіть виробництво автомобілів може виявитись у небезпеці. "Альтернативна енергетика", замість атомної енергетики буде коштувати Німеччині принаймні декількох процентних пунктів зростання, але може привести до економічної депресії. Насправді, гроші витрачені останніми роками у “альтернативну” енергетику в Німеччині, були зняті за рахунок споживацької купівельної спроможності з інших секторів таких, як туризм. Цей економічний ефект може прискорити падіння економік країн Південної Європи, які покладалися на споживчі гроші в німецькому туризмі та купівельну спроможність будинків відпочинку. Нерентабельне інвестування в “зелених” це, як марнотрацтво. Ви назад нічого не отримаєте.

Невизначеність в атомній галузі та невдала інвестиція у "вибір зеленої енергії" робить Європейську економічну кризу ще глибше. Всі гроші, вкладені в зелені технології, можуть кінцевому підсумку виявитись марнотрацтвом, якщо атомній енергетиці вдасться вижити в Європі і зрештою виграти битву проти “альтернативних” джерел. Отже, маємо мало інвестицій від приватних осіб (які шукають вихід з цієї невизначеності) в ризиковану “зелену альтернативу”, яка в значній мірі субсидується і штучно підтримується державою. Насправді весь розвиток в "зеленому" секторі форсований з боку держави у вигляді правил, законів, “довгострокових зобов'язань” тощо, або зроблений привабливим за рахунок субсидій і високих примусових пільгових тарифів, що одначе може змінитися після виборів, з іншим Урядом “про-зелених” партій. Реконструкція енергетики відбулась у надзвичайно роздутій “про-зеленій” критично незбалансованій атмосфері ЗМІ.

Коли у європейських держав закінчаться гроші, невизначеність майбутніх субсидій зробить плани щодо вітряних і сонячних установок ще більш ризикованими. Ключові гравці в енергетиці знають, що у в усьому повинна бути логіка: збільшити виробництво електроенергії з найменшими витратами і найбільш сталим майбутнім дозволить лише атомна енергетика. Але відбувається зворотне. Навіть Франція, вустами свого прем'єра Ф. Голланда (F.Hollande), хоче мати більше альтернативних джерел енергії і докладає зусиль, щоб знизити частку ядерної енергії з більш ніж 80% до 50%, але про ці конкретні плани нічого невідомо, не кажучи вже про її кошти на них. Сумнівні закриття французьких АЕС? Спорудження вітряків і сонячних установок попри величезні витрати? Як у Німеччині? Це означає змарнувати французькі гроші. Зробити державний борг (Франції) ще більшим?

Економічні кризи виникають за відсутністю добрих проектів. У "зеленій" економічній філософії немає жодних природних хороших проектів, є тільки субсидовані і штучні. Економічна криза в Європі може закінчитися тільки з поразкою "зеленої" антиядерної ідеології та невдачею її програми інвестицій і витрат. Якщо розглядати всі впливи на навколишнє середовище атомна енергетика виявиться набагато “зеленішою”, ніж енергія сонця і вітру: менше видобутку, менше повітряних ліній електропередач, менше основних матеріалів на будівництво, немає викидів CO2, немає "горизонтального" забруднення навколишнього середовища. “Екодружелюбність” ядерної енергетики варта іншої статті.

Див. також:

http://en.wikipedia.org/wiki/Renewable_energy_in_Germany
http://en.wikipedia.org/wiki/Nuclear_power_in_Germany

• Statistics electricity year 2010 was on 603 TWH total = 17% Renewable electricity =101.7 TWh
• 6% wind power 36.5 TWh, Net instability- natural gas import for backup
• 5,5% biomass and biowaste 33.5 Twh, Can only grow by import
• 3,3% hydropower 19.7 TWh and Can only grow by import
• 2% photovoltaic power 12.0 Twh. Net instability- natural gas import for backup
• 22,4% nuclear ...Load following ( in 2011 –>17,7% Fukoshima faseout)
• 15% Natural gas(steeply increasing!) , lignite 23,7% hardcoal 18,7%

http://www.indexmundi.com/facts/germany/electricity-production-from-natural-gas-sources
http://www.rwe.com/web/cms/mediablob/en/1262786/data/55436/1/rwe-power-ag/blob.pdf

Джерело:

• http://www.dagelijksestandaard.nl/2012/06/do-u-think-germany-made-a-big-mistake-by-suspending-its-civil-nuclear-program-which-lead-to-

Читати також:

• Блог ТРЗУ: Німеччина відмовляється від атомної енергії, 31 Тра 2011
• Блог ТРЗУ: Відмова від АЕС - особливий шлях Німеччини?, 23 Січ 2012
• Блог ТРЗУ: Німеччина запустила закриті АЕС через холоди, 16 Лют 2012