Розвиток дозиметрії дочірніх продуктів розпаду радону

Внесок радону у сумарну дозу опромінення людини від усіх джерел іонізуючого випромінення є загальновідомим фактом.  Але чого особливо варто бути свідомим при плануванні і запровадженні програм радіаційного захисту населення в Україні так це того, що принаймні останні два десятиріччя середні індивідуальні дози лише від радону суттєво перевищують опромінення від джерел чорнобильського походження. Якою б крамолою це не звучало, навіть у сумно пам'ятному 1986 році колективна доза населення України від радону і зовнішнього природного опромінення була вищою за колективну дозу від Чорнобильської катастрофи.

Близько половини середньої дози від опромінення усіма без виключення джерелами іонізуючого випромінення приходиться на радон, а для опромінення вдома радон є домінуючим джерелом. Це ж відноситься і до України, де внесок у середню дозу жителя від радону в повітрі від усіх джерел природного походження за даними українських дослідників оцінюється на рівні 79%.

Згідно сучасних уявлень про формування ефективної дози, основний внесок в опромінення людини приходиться на дочірні продукти розпаду (ДПР) радону, а не на сам радон. Так, наприклад, дозовий конверсійний коефіцієнт (ДКК) для ²²²Rn складає 0.33, а для його ДПР - 80 мкЗв·рік^-1·Бк^-1·м³, тобто внесок самого радону в дозу виявляється дуже малим (біля 1%) в порівнянні з його ДПР.

Не дивлячись на те, що ДПР радону можна вважати основним джерелом опромінення людини, нормування опромінення проводиться по газоподібному радону, що обґрунтовується широкою практикою застосування інтегральних пасивних методів вимірювання, заснованих в значній мірі на використанні твердотільних трекових детекторів (ТТД).

Водночас необхідно враховувати те, що відмінність фізико-хімічних властивостей радону і його ДПР призводить до значних відмінностей в механізмах проникнення всередину організму людини крізь різні захисні бар'єри, а також, що особливо важливо, в закономірностях формування дози. Тому вивчення вказаних механізмів і закономірностей для ДПР радону дозволяє прямо виділяти критичні фактори опромінення і, відповідно, оптимально будувати систему захисту.

Саме цим питанням присвяченні дві публікації (це україно-англо-російський рімейк двох публікацій, створений на базі Медіавікі):

• Розвиток методу дозиметрії ДПР радону
• Альфа-спектрометрія з використанням твердотільних трекових детекторів

У згаданих публікаціях детально і обґрунтовано розглядаються питання:

• альтернативних підходів до розрахунку ефективної дози від радону і його ДПР;
• спеціальні величини і одиниці вимірювання опромінення ДПР радону;
• фізичні фактори формування дози, а саме: розподіл аерозолів-носіїв ДПР за розміром, вплив вентиляції, фільтрувальна здатність респіраторів;
• вимоги до інструментальних методів дозиметричного контролю;
• принцип реєстрації ядерного випромінювання за допомогою твердотільних трекових детекторів;
• фізичні характеристики, обмеження і застосування методу ТТДЯВ альфа-спектрометрії.

Джерела:

• Розвиток методу дозиметрії ДПР радону (ENG, РУС)
• Альфа-спектрометрія з використанням твердотільних трекових детекторів (ENG, РУС)